Сонячна машина скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Винниченко, Володимер .: Сонячна машина


Постраничное чтение книги онлайн Сонячна машина.txt

Скачать книгу можно по ссылке Сонячна машина.txt
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100
и вам, ваша свiтлосте, доктора Тiле, нашого
найенергiйнiшого й найталановитiшого детектива. Доктор Тiле працює в нас
iз власної охоти й любовi до свого мистецтва.
Доктор Тiле вклоняється й посмiхається такою нiжною й уважною
посмiшкою, наче вiн уже давно й гаряче любить графа Елленберга i йому
зразу можна довiрити найiнтимнiшу справу. Слухаючи його свiтлiсть, вiн
схиляє гладенько зачесану, з блискучим продiлем посерединi голову то на
одне плече, то на друге й пильно, серйозно хитає нею.
- А як ви думаєте, пане докторе: Iнарак мiг це зробити?
Доктор Тiле охоче й швидко вiдповiдає:
- Можливо, можливо! А посвiдки нiякої не залишено? Нi? Гм! Як так, то
сумнiвно. Бо, як вiдомо вашiй свiтлостi, Iнарак у таких випадках раз у раз
лишає посвiдку. Звичайнi злодiї вже починають пiдробляти цi посвiдки й тим
завдають Iнараковi багато клопоту, бо доводиться давати спростовання.
I доктор Тiле так добродушно й нiжно посмiхається, що вся справа з
коронкою й сам Iнарак видаються простими, легкими й якимись собi хатнiми.
Ну, значить, так: доктор Тiле бере цю справу пiд свою особливу увагу,
звiльняється вiд усiх iнших обов'язкiв, i до дому графа Елленберга-батька
має бути якнайшвидше пiд виглядом нового льокая прийнятий один iз
помiчникiв пана доктора. Сам же доктор (також якнайшвидше!) має обдивитися
мiсце пропаду коронки.
- Але майте на увазi, панове сам пан президент Мертенс зацiкавлений
цiєю справою. Ви розумiєте, що це значить? Отже, коронка мусить знайтися
негайно и за всяку цiну!
Президент полiцiї на знак пошани й уваги витяiається сiрунко, а доктор
Тiле, на мент устромивши у графа серйозний, пильний поiляд, нiжно й
покiрно нахиляє гладко зачесану, довгасту голову.
Але коли доктор Тiле iде до себе додому, в поглядi йою вже немає
нiжностi, хiба що часом крiзь заклопотанiсть раптом викришиться iскорка
веселого гумору. I як тiльки входить до свойого кабiнету, обвiшаного
всякими традицiйними, детективними трофеями й приладдям, то навiть iскорки
зникають. Вiн зараз же хапає телефон, наставляє екран i телефонує. На
екранi з'являється маленьке, обросле пiд вухами кудлатою шерстю личко в
окулярах i, посмiхаючись, киває докторовi.
- Шпiндлере! Негайно екстрене зiбрання! Хоч невеличке, приватне, але
негайне. Важна справа. Не пiзнiше, як через пiвгодини, буду у вас.
Голiвка мавпи пресерйозно ворушить губами, i в iелефонi чути гунявий
голос:
- Голубчику детективе, ви, здається, замiсть злодiїв, повиннi розшукати
наперед просто людську логiку: як же можна за такий строк..
- Ах, Шпiндлере, менi треба порадитись! Кого встигнете. Я зараз їду до
вас. Бувайте!
Перед тим, який грим вибрати, доктор Тiле задумується: Клара любить без
бороди, бiлявий, з невеличкими вусами. Але це негарно, маленькi та ще
бiлявi вуса не зменшують розмiрiв проклятого носа. Краще темно-русий, з
борiдкою, або ще краще з еспаньйолкою - в цьому є щось пiвденне, фатальне
I нiс же скрадається.
Через пiвгодини високий, гарно вбраний, середнiх лiт добродiй з
еспаньйолкою й темними густими вусами, над якими сокиркою випинається
сухорлявий хрящуватий нiс, поважно входить до садка невеличкої вiлли
доктора Шпiндлера, вiдомого вченого-економiста.
Дверi вiдчиняє сама Клара Мила Клара, дорога, напружена чеснота: вона
боїться навiть трошки припудритись для нього, щоб чогось не подумав. А
пенсне навмисне наклала на свої сiрi, з темними обiдками мило серйознi й
такi ж жiночi, такi лукаво вабливi очi. Навмисне, бо докторовi Тiле це не
подобається, бо це робить її сухою, абстрактною. Ах, коли б вона могла,
вона б скоцюрбила своє трiшки заповне, але струнке тiло, зробила б
плескуватими пишнi жiночi клуби, а груди - о, цi безсоромнi, випнутi,
кричущi ознаки її полу: вона б знищила, як нищили їх середньовiчнi ченцi
на безсоромних статуях.
А все ж таки доктор Тiле в темнуватому передпокої ловить її сухувату
теплу руку й швидко пiдносить до уст. Рука спочатку легесенько
здригається, на мент, на коротюсiнький мент стає безвольна й тiльки тодi з
обуренням шарпається й виривається. Сiрi очi з обiдками, блиснувши склом
пенсне, неначе сльозами, гнiвно й з докором озираються на нього.
- Я ж вас прохала, Тiле!..
Тiле благальне схиляє голову з еспаньйолкою на лiве плече й
посмiхається такою своєю нiжною, доброю посмiшкою, що Клара безпомiчно
знизує плечима й швиденько йде в розчиненi дверi кабiнету.
Бiля столу в своєму "перманентному" спортовому сiренькому костюмчику,
на тоненьких, кривеньких, широко розставлених нiжках стоїть Шпiндлер.
Кудлата й велика, як у пуделя, голова з кучерявими заличками пiд вухами
короткозоре схилилась до тоненької брошури, яку вiн тримає, як який-небудь
товстий том, обома руками. Окуляри йому аж на чолi, i вiн мружить на
брошуру очi так, як мружаться люди, що на них вiє сильний вiтер iз
порохом.
- А, детектив! Наш знаменитий детектив! Ну, яке ж таке страшне
злочинство примусило вас так негайно турбувати нас? Га?
Чи вiн це цитує з брошури, чи вiд себе говорить, з певнiстю сказати не
можна, бо на доктора Тiле зовсiм не дивиться, i тон неуважний,
заклопотаний, голова ж iще пильнiше схилена до книжечки.
Одначе руку простягає кудись у повiтря, здається, для по-здоровкання. I
тiльки, як доктор Тiле мiцно бере цю руку у свою, тодi дивиться на гостя,
зсунувши брошурою окуляри на крихiтний носик.
На канапi сидить Макс Штор. А бiльше нiкого нема: за такий короткий час
скликати людей не так зовсiм легко, як то думається спритним детективам.
- Ну, що ж за важна справа? Га?
Доктор Тiле озирається: на стiльцях, на канапцi, на всiх фотелях купами
лежать книжки, брошури, газети, коректурнi шпальти - сiсти нiде. Не
кабiнет ученого, а склад книжок, та ще пiд час перевозу з одного
помешкання на друге - все по перемiшуване, порозгортане, понакидуване одне
на одне. Клара теж озирається по хатi.
- Йозефе, з цих стiльцiв можна покласти книги на пiдлогу?
Йозеф серйозно й критично оглядає стiльцi. Можна. Але обережно, в тому
самому порядку (цебто слiд би сказати: в тому самому непорядку).
Сам Йозеф Шпiндлер не сiдає: йому стоячи зручнiше слухати й переглядати
брошури та газети, якi вiн одну по однiй бере з купи на столi.
Вiдстовбурчивши нижню губу i мружачи очi, вiн, здається, цiлком
заглиблений у свою роботу. Але з несподiвано промимрених уваг i запитiв
видно, що вiн добре все чує.
Клара, мила Клара сидить на канапi в другому кутку, як у фотелi,
поклавши руку на книжку. Голову вiдкинула на спинку канапи, пенсне
скинула. I так ця поза її нагадує той незабутнiй вечiр у купе вагона, коли
доктор Тiле вперше з нею зазнайомився, що страшенно трудно не дивитись на
неї. А дивитись не можна - це перешкоджає розмовi. (Навiть пасмо волосся,
як рiг молодого мiсяця, так само й тепер обнiмає щоку!)
- Ага, так вони знайшли первопричину - Iнарак?
I Шпiндлер уважно й заклопотано нахиляє мавп'яче лице до газети, неначе
придивляючись до тiєї самої першопричини.
- Полiцiя, як вiдомо, завсiди вiдзначається надзвичайно розумною й
глибокою аналiзою. Але невже-таки ця дубина й досi не знає, що ми не
крадемо, а беремо? А на одержання раз у раз даємо посвiдки? Ну, добре, якi
ви робите з цього висновки?
Переглянута газета лягаь на лiву купу, а з правої беретьсл нова,
англiйська.
Доктор Тiле роздумливо й помалу погладжує долонею ребро носа. Вiн ще
нiяких особливих висновкiв не зробив, але йому думається, що, можливо,
через цю iсторiю з коронкою вдасться добратися до Мертенса. Можливо, що
Елленберг доручить докторовi Тiле зробити доклад президентовi Об'єднаного
Банку й тодi...
Як раптом затихла, затаїлась, завмерла тривогою рука. Клари, що гралася
шнурком канапи Бо тодi... разом iз висадженим у повiтря Мертенсом полетить
i той, хто висаджуватиме О люба!
Шпiндлер морщить губи й нiс - утопiя.
Макс Штор посмiхається - неможливо.
А доктор Тiле жде, що скаже Клара Одначе Клара мовчить.
- Дурницi. Нiкуди вас не допустять. I рiч не в тому. Шпiндлер рiшуче
перегортає сторiнку величезної газети i, нахилившись, починає мимривим,
рипучим, байдужо неуважним голосом вичитувати з неї:
- Iнтерес у другому. Зацiкавленiсть Мертенса пропадом коронки в цiєї
князiвночки пiдтверджує деякi чутки про нiжнi почування його величностi до
цiєї особи. Коли це факт, то вiн має для нас серйозне значення. Всi нашi
невдачi з замахами на Мертенса мали досi ту причину...
Шпiндлер присовує лице майже до самої газети.
- Умгу! Англiйська буржуазiя вже теж у ролi антимiлiтаристiв i борцiв
за "єдину республiку землi". Пiкантно! Так, ту причину, що бiля бiдного
вдiвця Мертенса досi не було жiнки. Цей гладкий бик зi своїми дерев'яними
меблями, рогожами й тому подiбною наївною декорацiєю претендує на славу
аскета. Через те, коли ця спадкоємиця збанкрутованих королiвських бiржових
спекулянтiв дiйсно закинула гачок на цю бiржову акулу й акула клює, то нам
рацiя мати свою людину в тому домi, де живе прекрасна рибалочка Чи
допустять товариша Тiле до Мертенса, це невiдомо, але що рибалочка може
допустити до дому графа Елленберга акулу, то це дуже можливо. I тодi,
дiйсно, перспективи стають iншими. Тодi, може, справдi вiн звiдти вже не
вийде.
Кудлата голова чорного пуделя пiдводиться вiд газети, i невеличкi,
заглибленi очi старої, розумної й лукавої мавпи з смiхотливою iскоркою
пробiгають по присутнiх .
- Отже, виходячи з вище сказаного, я пропоную, щоб Iнарак висловив свою
подяку графовi Елленберговi й президентовi полiцiї за їхню блискучу iдею
доручити товаришевi Тiле вести справу дорогоцiнної для всiєї людськостi
коронки Зiгфрiда.
Як ясно, по-дитячому, з полегкiстю смiється Клара! (А руку дати
цiлувати нi за що не хоче!)
Макс Штор теж смiється, але не так ясно й легко- в тому домi, де живе
рибалочка, звiдкiля, може, Мертенс не вийде, живуть його батьки. Не знають
i Тiле, i Клара, але... "i одречеться батька, матерi"...
Отже, нарада зупиняється на тому, що товариш Тiле сьогоднi, зараз же,
негайно повинен помiстити до Елленбергiв одного з товаришiв. Це поки що
єдине, що можна зробити реального. Дальшi заходи залежатимуть од розвитку
ситуацiї.
***
Князiвна Елiза рiвно й струнко ходить по червоному салонi, волочачи за
собою по килиму тiнь. Рiвно й струнко, як вiрнi пiдданi, витяглись перед
нею книжки на великому червоного дерева столi. Весняний вечiр, що млосно,
рознiжено зазирав iз саду, прогнано геть важкими червоними портьєрами- не
треба нiякої весни! Струнко, суворо ступають думки в душi, рiвними,
напруженими, вимуштруваними кроками. Хто хоче дiйти до мети, в того думки,
не зважаючи нi на якi катастрофи й нещастя, повиннi ступати вимуштруваними
кроками.
Тихий стукiт у дверi; тихий рип, почтива, механiчна, бездушна постать
льокая. Граф Адольф фон Елленберг просять дозволу вiдвiдати її свiтлiсть.
Нечутно, м'яко, стишка впливає граф Адольф. М'яке, безкiсне, ватяне
тiло поштиво зiгнуте сумом i скорботою, - ах, таке нещастя з коронкою, з
дорогоцiнною релiквiєю великого минулого, з найсвятiшою пам'яткою
незабутнiх часiв слави й величi!
Червоно-золота голiвка рiвно й непорушне стримить iз глухого, високого
чорного комiра - червоно золотиста квiтка в чорнiй вазi. Очi холодно,
спокiйно й уважно слiдкують за рухами м'яких лиць i голених,
непiдфарбованих уст, помащених найпоштивiшим i спiвчутливим усмiхом.
Так гордо, чуйно й нашорошено-спокiйно дивиться молода золотиста левиця
на м'який пiдлазливий пiдступ старого ягуара. Ледве помiтно здригують
вуса, гнучко, привiтно й знеможено вигинаються хвости. Хто перший зробить
скок?
Ах, це такий удар для родини Елленбергiв, що на її лонi могло статись
оте святотатське злочинство. Головне, що так надзвичайно таємно,
загадково, не лишивши анi найменшого слiду, вчинив злодiй цю страшну рiч.
Очевидно, великої сили й досвiду злочинець. I боротьба з ним нелегка, ах,
на жаль, нелегка, це з усього видко. Полiцiя, детективи? Ех, що вони
можуть у такому випадку? Тут iншої, зовсiм iншої сили треба!
I граф Адольф зiтхає так, як людина, що вирвала б серце своє i своєю
рукою поклала б його на стiл, коли б це могло помогти. А в сiрих очах
повiльно, обережно вигинається напружений хвiст.
Золотиста молода левиця байдужо, гордо чекає: цiкаво, цiкаво, чого вiн
пiдповзає, чого так розстилається спiвжалем i зiтханнями.
Так, i їй шкода, що саме в родинi старого друга її батька це сталось. А
якої ж iншої сили треба, щоб боротися з тим злочинцем?
Граф Адольф iще раз зiтхає, похиляє голову й тихо, сумно, ледве чутно й
безнадiйно бовкає:
- Грошей.
I не рухається: тут кiнець усiм зiтханням, жалям, мiркуванням, тут
цiлковита, непоборна безнадiйнiсть, величезна не-проломiїа скеля. Але за
скелею... О, що там за простiр, що за сяйливе визволення там, за тою
скелею!
Принцеса яа мить забуває за свою гордiсть i здивовано розплющує зеленi
вiястi очi.
- Невже так багато грошей треба?
Старий ягуар швиденько пiдводить голову, пiдповзає трошки ближче й
привiтно, вибачливо, влесливо мете хвостом i посмiшкою Принцеса дивуються?
А хiба є на свiтi такi грошi, щоб за них можна було купити украдену
релiквiю? I хiба злодiй того не знає? I хiба вiн не поставить справжньої
суми викупу? Де ж найдеться той багатiй, щоб справився з цiннiстю коронки?
Чи принцеса гадають, що її так само легко купити, як усяку брильянтову
цяцьку? Так?
Принцеса Елiза пильно обводить шукаючим поглядом схилене набiк сумно й
улазливе смiхотливе горбасте лице.
- Значить, ви вважаєте справу за цiлком безнадiйну?
Сiрi очi в жовтих вiях примружуються, голова нерiшуче втягається у
плечi, плечi нерiвне, вихилясом пiдводяться, неначе вип
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.