Сонячна машина скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Винниченко, Володимер .: Сонячна машина


Постраничное чтение книги онлайн Сонячна машина.txt

Скачать книгу можно по ссылке Сонячна машина.txt
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100
передасть до Бюро). А подарунок цирковiй артистцi й увага до неї дають
тепер можливiсть кожного дня й без нiякого риску здiйснити смертний присуд
над генералом Левенфельдом. Оце його всi докази й пояснення. Бiльше вiн
нiчого не має сказати.
Товариш Рiнкель злегка уклоняється i знову притуляється плечем до
одвiрка.
Але ефект останнiх слiв такий помiтний i виразний, що товариш Рiнкель
вважає невеликодушним стояти, як обвинувачений, i скромно сiдає за стiл,
поруч iз товаришем Тiле.
Вайс i Левенфельд! Двi справи, на яких страчено чотирьох товаришiв,
витрачено силу коштiв i загублено пiвроку часу! Двi майже безнадiйнi
справи!
Паровоз спиняс шепiт розмов. Хто хоче забрати слово в цiй справi?
Нiхто?
Слово бере Кестенбавм Вiн говорить сидячи. Вiн говорить вже без запалу,
нi на кого не дивлячись. Але з понурою вперистю. Вiн усе ж таки вимагає
суду над членом Iнараку Рiнкелем. Член Iнараку Рiнкель говорив дуже
красномовно, але нiяких реальних доказiв не дав. Так само вiн не дав
вiдповiдi на iншi цiлком реальнi закиди йому щодо хабарiв, затаєння
органiзацiйних грошей i так далi.
Тут товариш Рiнкель порушує дисциплiну й з докором перебиває товариша
Кестенбавма а якi сам товариш Кестенбавм має документи й реальнi докази в
такому страшному звинуваченнi? Як у товариша Кестенбавма вистачає духу
робити такi образливi закиди, не маючи для того нiякiсiньких пiдстав, крiм
чиїхось поганих наклепiв?
Товариш Кестенбавм схоплюється на ноги. Ага, документи? Докази? О, пан
Рiнкель знає, з якого боку пiдiйти! О, вiн, розумiється, не такий
простачок, щоб десь лишити якiсь документи в таких справах. Робота чиста!
Це i в соцiал демократичнiй органiзацiї раз у раз було в нього найкращим
аргументом докази, документи давайте. Звичайно, документiв на хабарi не
буває. Але нехай пан Рiнкель вибачить, - коли нема документiв, то є
свiдки, є тi, з яких пан Рiнкель брав хабарi. I товаришi завтра ж можуть
вислухати тих свiдктвi. Так само пан Рiнкель повинен iз свого боку
доставити документи-докази, що вiн дiйсно справляв оргiї з метою "пройти в
табiр". Але поки тик документiв нема, суд над паном Рiнкелем мусить бути.
Або ж нехай Бюро судить його, Кестенбавма, i карає смертю. Але з паном
Рiнкелем в однiй органiзацiї вiн ве буде!
Макс понуро штрихує аркушик паперу Бiдний Кестенбавмчик! Ти навiть
своєю смертю не зможеш перемогти й знищити цiєї вiчної, проклятої
вiдносностi. Той самий Рiнкель, якого твої свiдки бачили в п'янiй оргiї, в
п'яних обiймах is твоїми ворогами, е не просто розпусник, а вiдносила
герой. I ти, бiдний, помираючил Кестенбавмчику, будеш знушений обняти його
й прохати вибачення в нього.
Товариш Рiнкель пiдводиться й просить слова. Вiн нiчого не має проти
суду. Вiн навiть дуже й настiйно оросить мого. Так буде краще й спокiйнiше
для всiх. Отже, коли товариш голова дозволить, вiн вийде в сусiдню
кiмнату, щоб йе заважати своєю присутнiстю вiльним висловам товаришiв.
Товариш голова якийсь мент похмуро мовчить i, нарештi, дає дозвiл
товаришевi Рiнкелевi вийти в сусiдню кiмнату. По разка товариша
Кестенбавма явно очевидна для всiх, але треба якось вийти з цiєї
неприємної справи без надмiрного сорому для нього.
Одначе Кестенбавм, хоч i ясно ж сам це бачить, таки вима гає, чудний
чоловiк, виключення Рiнкеля з Iнараку!
- Вибачте, товаришу, - вражено збирає зморшки над бро вами Гоферт, -
де, значить, ви вимагаєте смертi товариша Рiнкеля?!
- Так, я вимагаю смертi цього чоловiка! Або моєї! Будь ласка,
вибирайте. Але з ним я не буду в однiй органiзацiї. Будь ласка.
О, яка це трудна рiч зачеплена, принижена амбiцiя хорої людини, що
потерпiла поразку. Нiяка логiка, нiякi приписи обов'язку, дисциплiни, -
нiщо не може її вкоськати.
Але, на диво, товаришка Клара раптом стає на бiк цiєї об раженої
амбiцiї. Так, так, вона пресерйозно заявляє, що та кож не вiрить
товаришевi Рiнкелевi. Вiн раз у раз викликає в неї чуття якоїсь чужостi
Рiнкель у їхнiй органiзацiї завсiг ди нагадує їй штучний зуб у ротi. Вiн
такий самий, як усi зуби, з вигляду, ще бiльший, здоровiший, кращий, вiн
так само виконує функцiї зуба, але вiн раз у раз почувається в ротi чужим,
мертвим, стороннiм тiлом.
(Тут товаришка Клара раптом густо червонiє цим порiвнянням вона всiм
заявляє, що в неї ь вставнi, штучнi зуби. А Тiле ще до того так уважно,
нiжно, допитливо дивиться їй у рот!)
Товариш Рiнкель, у кожному разi, здається їй людиною, яка не зовсiм до
кiнця перейнята iнтересами органiзацiї. I через те вона стоїть за те, щоб
уважно й детально перевiрити всi данi, постаченi товаришем Кестенбавмом. А
на сьогоднi товариша Рiнкеля видалити з засiдання.
Шпiндлер глибоко зiтхає, ох, цi емоцiональнi, iнтуїтивнi висновки! "Раз
у раз викликає чуття". Досить поважний аргумент.
Але, ще на бiльше диво всiх, товариш Тiле також прилучається до
товариша Кестенбавма й товаришки Клари. З нiжною, уважною посмiшкою очей,
тихим, спокiйним i надзвичаино ввiчливим голосом вiн заявляє, що поки
товариш Рiнкель не дав документальних доказiв щодо Вайса й Левенфельда, то
всi закиди товариша Кестенбавма лишаються в силi. А через те, за статутом,
товариш Рiнкель браги далi участь у роботi органiзацiї не може.
I, нарештi, до цiєї думки рiшуче, гаряче й навiть трохи бурно
приєднується товариш Штор.
Шпiндлер, Гоферт i Паровоз лишаються в меншостi. Шпiндлер знизує
плечима, пiдсуває до себе журнал мод i починає пильно читати опис крою
нового фасону дамських панталонiв. Емоцiональнiсть, очевидно, така сама
логiчна рiч, як нежить.
Паровоз теж знизує плечима й довго мовчки дивиться на нарисованого
пiвника в куточку чистого аркушика.
Професор Гоферт уражено водить очима по всiх по черзi. Але бiльшiсть
голосiв є бiльшiсть голосiв.
Треба кликати товариша Рiнкеля й повiдомити його про неприємну
постанову цiєї бiльшостi.
Товариш Рiпкель вислухує й раптом помiтно для всiх дуже блiдне. Очi
його стають гострi, сухi й дуже блискучi. Вiн мовчки, з гiднiстю
вклоняється й помалу твердою, поважною ходою виходить iз кiмнати. Шпiндлер
сердито вiдсуває журнал мод. Образили людину. По-дурному, по-хлоп'ячому,
без потреби, без вини, без мети, а так от собi, з примхи жiночої iнтуїцiї!
I як тiльки Рiнкель виходить, Тiле зараз же пiдводиться й тихим, нiжним
голосом прохає дозволу в товаришiв послати наздогiн товаришевi Рiнкелевi
одного з членiв охорони Бюро. Хто знає, що таке в дiйсностi є товариш
Рiнкель? А приклад iз провокатором Франком треба завсiгди в таких випадках
мати перед очима.
Меншiсть уражено, рiшуче, обурено протестує, але та сама бiльшiсть
рiшуче й гаряче дає дозвiл. I товариш Тiле швиденько виходить у сусiдню
кiмнату, нiжно-строго шепоче па вухо товаришевi Песимiстовi кiлька слiв i
легенько штовхає його в плече. Товариш Песимiст, прозваний так за свою
здатнiсть смiятись кожної хвилини дня й ночi, не смiючись, слухняно
нахиляє голову й поспiшно виходить за товаришем Рiнкелем.
Коли вiн викочує з садка на вулицю свiй мотор, вiн крокiв за тридцять
попереду бачить постать iз похиленою головою й глибокою задумою дорослої
людини, яку побороло маленьке чотирьохлiтне дитинча.
***
"Брильянтова" овальна зала слiпуче стрiляє рiзнофарбними колючими
вогнями. Найпараднiша зала мертенсiвського палацу, найдорожчий витвiр
сконцентрованої могутностi, оцiнений соцiалiстами на п'ять рокiв життя
двадцяти мiльйонiв робiтникiв". Цi життя двадцяти мiльйонiв горять,
переливаються, бризкають, сгрiляють вогнями, - тисячi рiзнокольорових
свiчок, засвiчених у храмi на велике свято.
Бо таки свято. Бо таки храм. Бо вибранцi людства, жерцi нової релiгiї,
володарi й ключарi раю земного мають справляти врочистий молебень хвали й
подяки боговi влади.
Овальний, довжелезний чорного дерева стiл одстрiлюється в стiни й стелю
червоними, зелено-жовтими, молочно бiлими, трiпотливими стрiлами
дорогоцiнного камiння, ритмiчно розмiщеного по всьому елiпсу. Рух
променiв, переливи хвиль, танець фарб, безупинне тремтiння блиску. Це
постiйний захват, екстаз,!внутрiшнiй, ледве стримуваний смiх вогнiв. Це
безупинна рухлива еманацiя радостi, гордостi й могутностi.
Буденнi, людськi, зморшкуватi, пом'ятi роками, думками, людськими
радощами й стражданнями обличчя тут не смiють бути буденнi; вони теж
грають, рухаються, безупинно переливаються трiпотливими хвилями врочистих
вогнiв зали. Навiть райхсканцлер, вiчно заклопотаний, вiчно хазяйновитий
роботяга канцлер, iз своїм товстим, ультрабуденним, сiрим лицем, навiть
вiн, хоче не хоче, трiпочеться, мiниться, грає лицем, лисиною, руками,
гудзиками, брижами шовкового фрака.
Всi тридцять сiм членiв Високого Зiбрання, - члени Управи Об'єднаного
Банку, члени уряду, члени депутацiї Свiтового Конгресу й особистi мiнiстри
пана президента, - всi врочисто й мовчки стоять бiля своїх фотелiв, кожний
на своєму мiсцi, кожний обхоплений тисячами поривчастих, голчастих стрiл
дiамантiв, червоно-кривавих густих хвиль рубiнiв, спектрiв алмазiв. Вони
терпляче ждуть.
Аж ось дверi помалу, щораз ширше та ширше розчиняються, порожньо
чорнiють якийсь мент i, нарештi, в них з'являється присадкувата, плечиста,
з iржавою головою та строго понурим важким лицем постать пана президента.
Пан президент ступає розмiреним, повiльним кроком, рiвно, як священний
сосуд, несучи голову. Вiн один з усiх весь у чорному, без нiякiсiнького
бiлого чи кольорового шматочка. Тiльки чорне мереживне жабо облягає
трикутник грудей дiамантовим блиском.
Тридцять сiм голiв помалу, врочисто, побожно схиляються. Президент
Мертенс поважно й повiльно пiдходить до столу, теж мовчки й побожно схиляє
голову и потiм сiдає. в свiй фотель. За ним усi тридцять сiм, не хапаючись
i не дивлячись один на одного, займають свої мiсця.
Молебень розпочинається. Рвучко рипить бас президента й зараз же
уступається сухому, хазяйновитому баритоновi райхсканцлера.
Монотонно-врочисто, глухою луною прокочуючись пiд на пiвкруглою,
слiпучо блискаючою стелею, розходяться залою священнi й нуднуватi слова
молебня, - цифри Присипляюче пошелестує папiр пiд товстими, обрубаними
пальцями первосвященика-канцлера. Молитовно схиленi голови в тихiй задумi
переливаються вогнями зали.
Пан президент сидить рiвно, строго й важно. М'ясистi губи ради свята
злегка пофарбованi. В залi стоїть свiжий холодок, але на чолi пана
президента, як ранiшня роса на пелюстках рудої троянди, срiблиться
дрiбнорясний пiт. (Потiють, усе потiють пан президент! Усе душно їм).
Та не тiльки душно. Нудно, досадно, втомно пановi президентовi. Навiщо
вся ця дурна комедiя? Знають же все до останнього пфенiга, повираховували
ж дивiденд до тисячної частинки процента, я давен-давна по кишенях уже
порозпозначували. Нi, паради треба.
Стрiлистий блиск, безупинний радiсний екстаз вогнiв дратує пана
президента. Фальш, брехня, тлiн. Могутнiсть? Що? В чому? В цих камiнцях,
повтикуваних у стiни та стелю? А паршивих камiнцiв iдiотської коронки за
всi цi багатства зиайти не можна. Не можна. Iнарака спiймати не можна.
Повiсити нiкого не можна.
Нудно й тоскно пановi президентовi. I не знайдеться коронки? Не
знайдеться. Чого ради знайдеться, коли досi не знайшлося? Значить, не в
грошах рiч, не в цих мiзерних камiнцях.
I пановi президентовi тут, за цим блискаючим столом, у рядi мовчазних
молитовних постатей iще виразнiше почувається, що принцеса Елiза, Елiза
Пожежа, - недосяжна, нереальна мрiя. Вiн тут чогось ще опуклiше вiдчуває,
що йому п'ятдесят три роки, що нiяка наука, нiяка технiка вiднови
органiзму нiчого не поможе, i нiколи не бути йому чотирнадцятилiтнiм
дурним хлопцем. Баста.
Вiнтер, балансуючи навшпиньках, увiходить у залу i, злякано поглядаючи
на пана президента, пiдбирається до фотеля графа Елленберга. Пан президент
важко й мовчки скидує на них скоса очима. Не можуть iншого часу вибрати
для своїх справ, йолопи?!
Але, видно, не можуть таки. Йолоп Елленберг теж злякано подивляється на
пана президента, але уважно слухає йолопа Вiнтера, а потiм пiдводиться, i
обидва, перегнувшись, вислизать iз зали Що могло там статись у тих дурнiв?
Що, райхсканцлер усе ще з нафтою хлюпається? Нi, слава богу, на бавовну
перейшов. Схiдний бавовняний Конкордат Трестiв. Ну, тут вiн надовго
загрузне.
I пан президент злегка вiдкидає голову назад i приплющує очi. Пан
райхсканцлер кидає в нього оком i притишує голос: хто знає, якi великi
комбiнацiї пропливають перед цими напiвприплющеними очима. Тридцять шiсть
облич теж поводять очима в бiк пана президента й iще тихiше, молитовiїїше
слухають бавовняно-цифровий акафiст.
Нудно й порожньо пановi президентовi. Порожньо порожньо. I в цiй
порожнечi надокучливо, дурнувате, фальшиво, тлiнно блискають камiнцi,
бубонить голос, стрибають цифри. А десь там червоно золота голiвка Елiзи
Пожежi вперто дожидається своєї нiкчемної коронки. А тим часом цi iдiоти
заздрять його славi, багатству, могутностi!
Пан президент iз пiд приплющених очей обводить поглядом по схильованих
обличчях. У Штiфеля вiд сала вже вуха завалюються i на шиї росте третiй
поверх шкiри. Бацне його колись апоплексiя. Дiдусь Ягман прудкенько,
нюхливо бiгає молодими кругленькими, крихiтними оченятками. Весь
срiбно-сивий, борода патрiарха, трошки присушеного апостола, а носик i
оченятка, як у цiкавого, ненажерного поросяти, - скрiзь лiзуть, хапають
гамкають. О, цього апоплексiя не вхопить. Вiн її сам ухопить, роздягне,
видушить до пфенiга й викине. Мiлiардер, а мiдянi окуляри носить.
Скупенький дiдусь, скупенький патрiарх. Ач, оченята як на камiнцi
зиркають, нiгтями б ї
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.