Сонячна машина скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Винниченко, Володимер .: Сонячна машина


Постраничное чтение книги онлайн Сонячна машина.txt

Скачать книгу можно по ссылке Сонячна машина.txt
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100
повидовбував, зубами повитягав би. Заздрить
дiдуганчик, заздрить майбутньому президентству. А йому б так пасувало з
цiєю апостольською бородою на президентському свiтовому тронi посидiти!
Пан президент обходить усiх напiвприплющеними очима, перед якими
повиннi проходити новi, генiальнi комбiнацiї, й з гидливiстю та нудьгою
розглядає знайомi, остогидлi фiзiономiї, що на них трiпотливо
переливаються фарби свiтла. Яка молитовнiсть, урочиста тихiсть! А висмикни
з цього оберемка дивiдендiв, який вони так побожно облизують, хоч
маленький клаптик, i дай не тому, а iншому, о, як вони заревуть,
заклацають зубами, як ухопляться зубами один у одного. Ах, вони так
шанують його, пана президента, так схиляються перед ним, так безмiрно
цiнять його генiальнiсть. А схибни вiн, а по пусти кiгтi, - вмент
рознесуть на шматки, як зграя псiв чужого собаку. I як тодi цi патрiархи
кинуться нiгтями видовбувати брильянги зi стiн!
Гидко, порожньо й люто пановi [президентовi! А акатист монотонно,
врочисто розповiдає далi про оберемки майбутнiх дивiдендiв, про те, що вже
давно повираховувано й по кишенях порозпозначувано.
Знову той йолоп Елленберг. Чого очi так поблискують, - од свiтла чи
сталося щось?
Граф Елленберг пiдходить просто до фотеля пана президен та i, нiчого не
лякаючись, шепоче йому на вухо. Штiфель здивовано й сердито повертає
триповерхову смугляво-червону шию й наставляє до шепоту запале в череп
вухо. Але нiчого не чути. Райхсканцлер спiднизу блимає в бiк до фотеля
пана президента й голоснiше читає вiдчит.
Пан президент раптом нахиляється до Штiфеля й передає йому головування.
Вiн мусить на пару хвилин пiти до свойого кабiнету. I, легко пiдвiвшись,
бадьоро, прудко, мiцно постукуючи пiдборами по мармуровiй пiдлозi, в якiй
тьмяно вiдбиваються стрiли свiтла, виходить iз зали. По молитовних
постатях проходить непокiйний, зацiкавлений рух, але Штiфель iз суворим
поглядом стукає олiвцем по столу, i голос первосвященика знову бубонить
серед молитовної тишi.
Граф Елленберг ледве встигає iнохiддю перебирати ногами за паном
президентом А очi йому й у непарадних покоях усе так само чудно
поблискують i переливаються, як дiаманти в овальнiй залi, внутрiшнiм,
стриманим захватом i нетерпiнням.
- Ну! Швидко! Докладно!
Пан президент од нетерплячки навiть не сiдають. Банькатi, вiджилi очi
кидають знайомими блискавками генiя.
Розумiється, граф Елленберг також не сiдає. Вiд хвилювання вiн
напiвзлизав жовто-червону фарбу з уст, i пiдмальованi для свята щоки
зашарiлись живою червонiстю пiд мертвим рум'янцем.
Отже, докладно все було так. Пан президент помiтили, як Вiнтер викликав
його iз зали?
- К чорту! Не важно. Швидше суть справи.
Суть же справи така. Депутат райхстагу, член соцiал-демо-кратичної
фракцiї Рiнкель настiйно захотiв бачити графа Елленберга. Сьогоднi,
невiдкладно, негайно. "В справi тої органiзацiї, яка дуже цiкавить увесь
Об'єднаний Банк". Так. Вiн-теровi телефоном сказав, так йому телефоном i
повторив. I неодмiнно негайно, бо завтра вже пiзно буде. Депутат
райхстагу, соцiал-демократ, людина поважна. Добре. Граф Елленберг узяв на
себе смiливiсть одлучитись на пiвгодини з свята. I, здається, недаремно.
Депутат Рiнкель не бiльше й не менше як запропонував завтра передати в
руки Об'єднаного Банку всю органiзацiю Iнараку. Всю!
Пан президент набирає повнi груди повiтря, на якийсь мент затримує його
й з шумом видихає.
- Неймовiрно. Неможливо. Яким способом?
Граф Елленберг поштиво нетерпеливиться. Способу свого депутат Рiнкель
не хоче, цiлком натурально, вiдкрити зразу. Але вiн iз такою
категоричнiстю, з такою гiднiстю говорив, що надзвичайно трудно не вiрити
йому. Всi списки органiзацiй, всi адреси, всi описи окремих людей, усi
їхнi пiдприємства, банковi контори, склади, друкарнi, лабораторiї,
телеграфiчнi станцiї, зброю, - все разом iз усiєю бандою, все передасть.
- Та звiдки це все може знати якийсь депутат?! Значить, вiн член
Iнараку? Що?
Граф Елленберг ковтає вибачливий усмiх. З дозволу пана президента, вiн
гадає, що ця гадка неправильна, перечить логiцi. Член Iнараку не
насмiлиться сам прийти й заявити, що вiн член цiєї банди. Що депутат
Рiнкель сам прийшов, якраз i свiдчить про те, що вiн - не член Iнараку.
Але, очевидно, вiн якимсь способом захопив десь нитки цiєї органiзацiї,
або якийсь член Iнараку через його хоче видати її. Такi факти вже ж
бували, хоч i не на таку скелю. Нi, нiчого неймовiрного, з ласки пана
президента, в цiй iсторiї немає. Але...
Тут граф Елленберг у легкому замiшаннi зупиняється. Пан президент
скидує головою:
- "Але"?
- Але рiч у тому, що депутат Рiнкель за свою послугу вимагає занадто
великої нагороди.
- А, начхати! Яка: мiльйон, два, три?
О нi. Графовi Елленберговi навiть неприємно повторяти. Депутат Рiнкель
хоче п'ять процентiв iз усього майна Об'єднаного Банку.
Пан президент злегка роззявляє рота й поширює банькатi в червоних
жилках очi.
- А чи це не божевiльний просто якийсь?
- О нi, враження занадто навiть здорової людини.
- В такому разi, це колосальний нахаба! П'ять процентiв! Та що вiн,
паскудник, собi думає?! Це жарт, чи як? Що? Га?
Лице пана президента надувається цегляно-червоною кров'ю, очi
випинаються з орбiт, м'ясистi губи тверднуть i вужчають.
Граф Елленберг тривожно й винувато покашлює. Вiн так i знав, що ця
божевiльна вимога може викликати новий припадок гнiву й хороби.
Пан президент раптом починає швидко, короткими кроками ходити туди й
сюди кабiнетом, i граф Елленберг почуває, як потрушується вся пiдлога вiд
тої ходи.
I вмить пан президент зупиняється й дивиться просто в лице пановi
мiнiстровi.
- А, значить, правда! Значить, не божевiльний i не бреше. Що? Нi? Не
бреше. I менше не хоче? Це категорично?.. Гм. Добре, Чудесно. Тодi так:
згодитись. Хай дає. А пiсля того дать йому п'ять мiльйонiв, а не
процентiв. Розумiєте? Або в тюрму. Закон знає? Всякий, хто приховує членiв
цiєї банди, пiдлягає судовi. Що?
Граф Елленберг зiтхає. Розумiється, таке вирiшення питання було б
цiлком справедливе, бо вимога п'ятьох процентiв - це, дiйсно, божевiлля.
Але...
- Ще але?!
Так, на жаль, iще. Але депутат Рiнкель єдиною гарантiєю для себе бажає
слова пана президента. Нiяких договорiв, умов, нiчого, тiльки слово пана
президента, написане на шматочку паперу. Бiльш йому нiяких гарантiй не
треба.
Пан президент зиркає на графа Елленберга, люто зривається з мiсця i
знову швидко ходить туди й сюди, заклавши короткi руки за спину.
- I завгра може все передати нам?!
- Так, пане президенте, завтра вранцi о десятiй годинi вiн буде в мене.
I коли його умови будуть прийнятi, вiн зараз же почне передавати банду в
нашi руки.
- А коронка?
- Прошу дуже вибачити, пане президенте, але я не мав нi змоги, нi часу
все разом охопити. Мене так уразив принципi-альний бiк цiєї справи...
Розумiється, коли вся банда з усiма своїми складами й схованками буде в
наших руках, то, очевидно, i коронка так само...
Пан президент просто долонею нетерпляче змазує пiт iз чола i знову
зривається з мiсця. Пiдлога все так само дрiбно потрушується пiд графом
Елленбергом за кожним кроком пана президента.
- Хм! Так тiльки таку гарантiю? Здорово, мерзотник, придумав. Вiн - не
дурень. Що?
Граф Елленберг нерiшуче посмiхається. Цегляна нервовiсть уже сходить iз
сiдластого чола пана президента, очi входять назад у орбiти. Раптом пан
президент сильно б'ють графа Елленберга короткою рукою по плечi й
виставляють iз за м'ясистих уст рiвнi кiнчики жовтих квадратових зубiв.
- Добре! Але теж умова: вся банда й коронка. Що? Тодi цей шарлатан має
моє слово. Згодиться?
- О пане президенте! Я не можу собi навiть уявити...
- Все можна собi уявити. I ще одна умова цей "гонорар" лишається в
Банку. Не виймати. Ну, та йому й самому нема рацiї. Добре. Ходiм!
I пан президент зовсiм iншим кроком iде знову в брильянтову залу; з
зовсiм iншим виглядом увiходить до неї, нiж уперше.
Йому вже не нудно й не порожньо. Ледве стриманою радiстю, перемогою,
внутрiшнiм захватом трiпотять дорогоцiннi огнi зали. Влада й мiць його
блискає з цих стiн! Чотирнадцятирiчна кров танцює в них, буяє, грає,
пiниться. Обличчя з захованим чекаїнням i цiкавiстю поглядають у його бiк,
милi, дорогi, обличчя спiвучасникiв його влади и могутностi, товаришiв
його вiрних, вибранцiв Нiмеччини.
Пан президент сiдає на своє мiсце, озирає весь довгий, обсаджений
постатями стiл i перериває пана райхсканцлера. Вiн прохає вибачення у
високого зiбрання, але не може втриматися, щоб не подiлитися з дорогими
колегами одною новиною.
Колеги витягують до пана президента вуха, носи, шиї й устромляють у
нього тридцять шiсть пар напружених очей. Пан президент робить невеличку
паузу. Стоїть напружено дихаюча тиша. Стрiли брильянтiв рiзнобарвне грають
на вогкому ввiгнутому чолi голови зiбрання.
- Панове! Сповiщаю вас, що вся органiзацiя Iнараку з усiма своїми
комiтетами, складами, лабораторiями, телеграфiчними станцiями i так далi,
i так далi... арештована!
Всi тридцять шiсть голiв високого зiбрання якийсь мент стирчать на
плечах непорушне, зацiпенiло, застигло, як сухе листя на землi перед
бурею. I от малесенький рух одного, другого, легкий шепiт, шелестiння,
враженi запитання. I вмить зривається вихор, пiдхоплює листки, крутить
ними, кидає одне на одного, здiймає догори, гасає з ними, казиться,
регоче, обнiмається.
Нiколи нi брильянтова, нi яка iнша парадна зала не бачила такого
вихору, такого урагану радостi й щастя! К чорту всякi церемонiї, етикети,
iєрархiї! Простий, маленький, урядовий мiнiстр закордонних справ обнiмає й
душить вiце-президента Об'єднаного Банку, шкурятяного короля Штiфеля.
Дiдусь Ягман витирає сльози пiд мiдяними окулярами на плечi й
молодесенького, жовторотого Шлюселя. Гуркотять фотелi, блискають дужче за
дiаманти очi, потискуються руки, дрижачий, горловий, нутряний смiх
виривається шматками, слова стрибають розтрiпаними, неохайними грудками.
Врочисту молитовнiсть розтоптано, розчавлено, виметено геть п'яним,
розгонистим тупотом невтримного захвату.
Тiльки граф Елленберг не п'янiє. Вiн зовсiм тверезо, непо-розумiло й
злякано дивиться на пана президента. I тiльки вiн один бачить, як пан
президент увесь iз голови до нiг починає труситись од стриманого,
скаженого смiху, як смiх цей що далi, то дужче розгорається, як
виривається вогниками i, нарештi, переходить у бурхливе, веселе полум'я
реготу. Пан президент так смiється, що аж жили випинаються на висках
червоними мотузками, все тiло пiдскакує, як на конi у скаженiй ристi,
голова закидується назад, жовтi, квадратовi зуби випинаються з рота, а
короткi товстi ноги тупотять iз усiх сил по пiдлозi. А-ха-ха-ха!
А-ха-ха-ха!
Крiзь п'яний вихор високого зiбрання злякано пробiгає не порозумiння В
чому рiч? Що за чудний регiт пана президента? Гомiн ущухає, всi обличчя
наставляються широкими очима, як бiноклями, на пiдскакуюче вiд ристi
реготу тiло пана президента. Нарештi, пан президент iз усiх сил натягує
вуздечку й зупиняс свiй смiх.
- Панове! Вибачте, будь ласка, я помилився- я сказав "арештована", а
хотiв сказати "буде арештована".
Тодi серед високого зiбрання проходить пригнiчена тиша сорому. Всi
тридцять шiсть облич, не дивлячись ув очi один одному, понуро й замкнено
похиляються, а їхнi тiла помалу займають свої мiсця за овальним столом.
(Досить непристойний жарт пана президента).
Пан райхсканцлер суворо перегортає сторiнки акатиста, i на товстому,
простяцькому лицi роботяги-бюргера проступають усi ознаки похмiлля.
Вмить пан президент випростовується, гордо й сильно скидує iржавою
головою й обводить тридцять сiм облич серйозним, урочистим поглядом.
- Але, високошановне зiбрання, я не докiнчив ця органiзацiя буде хутко
арештована! Хутко. Що?
О нi, тепер пан президент уже не жартує. Обличчя знову витягуються
стриманою увагою й чеканням.
- Але з одною умовою: ми з свого боку зробимо деякi надзвичайнi зусилля
й навiть деякi жертви. Декому цi жертви, може, видадуться й завеликими. -
Пан президент проводить очима по плямах лиць i на коротенький мент
зупиняється на срiблясто-сивiй патрiархальнiй бородi дiдуся Ягмана.
- Високому зiбранню, розумiється, повинно бути зрозумiле, що я не можу
розповiдати тут нiяких деталей. Але я, Фрiдрiх Мертенс, заявляю: хутко вся
ця банда буде знищена. Тiльки для цього Об'єднаний Банк повинен асигнувати
п'ять процентiв свого майна. Що?
Так, тепер пан президент абсолютно не жартує. Високе зiбрання вже
нiтрошки в тому не сумнiвається. А надто члени управи Об'єднаного Банку.
- П'ять процентiв?! Та це ж божевiлля!!
Так, п'ять процентiв. Але краще п'ятипроцентове божевiлля, нiж ця
страшна болячка, яка багатьом може обiйтися в сто процентiв життя.
- Я даю свої п'ять процентiв! - раптом iз усiєї сили гатить по столу
величезним волосатим кулаком пан вiце-президент Штiфель. -Я дам десять,
щоб до кореня знищиiи цю гидь, цю банду вбiйникiв! Я пропоную управi
негайно згодитись, чорт його забирай!
Дiдусь Ягман непокiйно, дрижачими пальцями протирає свої круглi
окуляри. Полисiлi, маленькi, жевжикуватi оченята, як застуканi у пастцi
мишки, тривожно, злякано бiгають, нюхають, трусяться.
Серед високого зiбрання росте гомiн. Новий, поважний, дiловий, завзятий
гомiн. Це - серйозна пропозицiя, а не якiсь там фантастичнi
жарти-фейєрверки, вiд яких чоловiк тратить розум i дурiє. Мертенс,
Штiфель, очевидно, згоднi. Отже, власне, i б
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.