Сонячна машина скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Винниченко, Володимер .: Сонячна машина


Постраничное чтение книги онлайн Сонячна машина.txt

Скачать книгу можно по ссылке Сонячна машина.txt
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100
заздрiснi, нiкчемнi недобитки або
фанатичнi кретини з Iнараку в iм'я якоїсь крихiтної їхньої "правди" можуть
забороняти мати якомога бiльше того конденсованого життя. Ех, голуб'ята,
п'ять процентiв Об'єднаного Банку е найкращий доказ сили й чесноти людини,
а тюремна камера - дурноти й нiкчемностi. Це є простий i наочний факт.
Решта ж - патякання слинявих дурнiв або спритних розум них брехунiв.
Депутат Рiнкель виймає запашну сигару, любовно й само-рдоволено обрiзує
кiнчик, запалює й дивиться на годинник. Ну, що ж, можна й їхати Треба бути
точним у поважних спра вах i в любовних побаченнях точнiсть-ознака вищої
гiдностi.
Коли вiн дивиться на себе в дзеркало в передпокої, очi його видаються
йому самому трошки занадто блискучими. Але вiд цього все лице здається
молодшим, енергiйнiшим i ще гарнi шим Треба було б хоч злегка пiдфарбувати
уста, iдучи до графа. Але небезпечно - можливо, що ще зустрiнеться з
якимсь кретином-iнаракiстом, а вiн од такого буржуазного алочину ще
скандал учинить i задержить. Але товариша Кестенбавма неодмiнно треба
лишити на волi. Неодмiнно! Всiх заарештовано, навiть такого злочинця, як
товариша Рiнкеля, а от тiльки чогось одного товариша Кестенбавма не
зачеплено. Гм, дивно, товаришу Кестенбавме!
Депутат Рiнкель, одягнений у тонесеньке ранiшнє убрання, весь чистий,
вимитий, поставний, iз сигарою в зубах i прутиком у руцi, поважно, не
хапаючись сходить сходами вниз. Назустрiч йому двоє агентiв "Негайної
допомоги" несуть ношi. Ще двоє агентiв iдуть попереду, шукаючи очима
потрiбне їм помешкання. В одного з переднiх агентiв на руцi висить бiла
ковдра. Очевидно, якийсь нещасний випадок трапився в домi.
Сонячного, блакитного ранку видовище ран, хороб чи хоч би нош робить
просто неестетичне, образливе враження Депутат Рiнкель iз строгою гiднiстю
тримається ближче до стiни, щоб, минаючи ношi, не доторкнутися до них.
Переднiй агент iз ковдрою на руцi досить поштиво уступається з дороги й
навiть швиденько ступає через двоє схiдцiв угору. Але заднiй iдiот раптом
зупиняється й питає, чи не знає пан добродiй, де помешкання пана Кульмана.
Пана Кульмана, генерального радника Акцiйного Товариства "Залiзобетон".
Ношi теж зупиняються й ждуть. Депутат Рiнкель iз холодною гiднiстю крутить
головою - нiякого вiн пана Кульмана не знає. Треба питати в портьє внизу,
а не зупиняти людей на сходах i...
Докiнчити депутатовi Рiнкелевi не вдається, переднiй агент "Негайної
допомоги", що стоїть позад нього на сходах, розгортає ковдру й раптово
накидає її на голову депутатовi, зразу ж затуливши рота. В той самий мент
другий агент хапає з нош iще одну ковдру, спритно обмотує нею брикаючi
ноги Рiн!келя, i обидва, вхопивши один за голову, другий за ноги, кладуть
його на ношi. З-пiд ковдри чути приї лущений крик, ноги й руки корчаться,
випручуються, але агенти спокiйно обв'язують широкими оперiзками все тiло
й затикають рота кiнцем ковдри. Потiм вони зносять обережно ношi вниз i
ставлять їх у великий автомобiль "Негайної допомоги". Прохожi з спiвчуттям
i жалем слiдкують, як бiдний поранений чоловiк навiть у непритомностi
корчиться вiд болю, - це бiдолаха кухар, вiн одрубав собi чотири пальцi.
Ранок слiпучо сонячний, здивовано блакитний, полич i тро-тусiри вже
висихають плямами, а вiд них iде такий специфiчний, теплий, вогкий дух
вуличного политого каменю й пороху. А вгорi велично й байдуже вгинається в
безкрайнiсть неба вiчна блакить.
***
Граф Адольф Елленберг у чудесному настрої. На столi лежить власноручний
лист пана президента до депутата Рiнкеля. лист, який одчинить дверi до
всiх таємних закуткiв пiдлої й грiзної банди, який верне коронку, який
поставить на реальний грунт викохану графом Адольфом комбiнацiю з принце
сою, який розгорне для графа такi перспективи, вiд яких можна мiцненько
потерти руки.
Чудесний ранок! Такий сонячний, прозоро-блакитний, невинно радiсний.
Яка година? За чверть десята. Зараз має бути депутат Рiнкель. Розумна й
хитра бестiя. Але на всякий розум i хитрiсть знаходиться ще розумнiша
хитрiсть. Ти хочеш листа вiд самого Мертенса? Будь ласка. Але чи ти
дiстанеш п'ять процентiв, то це ще невеличке питання.
Граф Адольф фон Елленберг iще раз велить своєму секре таревi наказати
охоронi негайно пропустити депутата Рiнкеля, потiм телефонує в палац
Мертенса, потiм до свого "затишку" (чогось Зiзi була вчора кисленька) - i
ввесь час поглядає на годинник. У пiв на одинадцяту на нього вже чекає пан
президент iз донесенням.
Чудесний, знаменитий ранок! Така в ньому якась певна, спокiйна тиша,
така глибина радостi, наче тече велика повновода рiка.
П'ять на одинадцяту. Депутат Рiнкель дозволяє собi маленьку неточнiсть.
Нормально й зрозумiло поки що перевага на його боцi. Хоча надуживання
своєї переваги свiдчить про вiдсутнiсть тонкостi характеру.
Пан президент уже, мабуть, вийшов iз зали здоров'я. Оце десь весело
гиркає на Вiнтера й потирає долонею голi груди - коли пан президент
приємно хвилюється, вiн потирає долонею груди.
Гм! Чверть на одинадцяту. Депутат Рiнкель дозволяє собi вже бiльше
нормального й зрозумiлого крiм вiдсутностi тонкостi характеру, вiн виявляє
значну дозу нахабства.
Граф Адольф фон Елленберг ходить кабiнетом i нетерпля чс поглядає крiзь
вiкно на вулицю. Мрiйно й поважно стоять кудлатi каштани, а за ними
слiпуче блищить виї ладжений шинами асфальт вулицi. Певна, спокiйна тиша
панує в цьому вiддаленому вiд центру аристократичному кварталi.
Чортзна-що таке: пiвна одинадцяту! Пан президент уже десь там поглядає
на годинник.
Граф Адольф кличе секретаря й велить негайно зателефонувати до депутата
Рiнкеля.
Нахабстпо цього добродiя вже переходить межi зрозумiлого. Адже мiг
принаймнi попередити телефоном, коли щось затримало!
Секретар доносить його свiтлостi, що пан депутат Рiнкель годину тому
виїхав iз дому. Куди саме, - секретар пана Рiнкеля не знає.
Годину тому! Давно час бути тут. Незрозумiле нахабство. Невже
соцiал-демократична фракцiя дозволила собi так пожартувати з паном
президентом? О, цей жарт дорого їй коштуватиме!
Голосно i владно дзвонить окремий палацовий телефон. Пан президент!
Так i є.
- Ну? Швидко? Що? Га?
Голос весело нетерплячий, певний, без нотки сумнiву. От маєте: скажи
тут, що не тiльки не швидко, а взагалi нiчого нема, нi швидко, нi помалу,
нiяк. I що вчорашнiй жарт пана президента над високим зiбранням, i
врочиста постанова, i генiальний "обхiд шарлатана депутата", i надiї на
коронку, на побачення з принцесою, - все було занадто "швидке".
- Якась дивна рiч, пане президенте. Депутата Рiнкеля ще немає.
Граф Адольф говорить таким тихим, тьмяним голосом, що пан президент
нiчого не розумiє.
- Що?! Кого немає?! Не чую! Голоснiше.
Розумiється, пан президент добре чують, - голос уже ряв-каючяй, з
металiчними нотами. I очi, мабуть, уже вилiзли з орбiт, опуклi, грiзнi.
(Екран, як звичайно, з обережностi запнено).
- Депутата Рiнкеля ще немає!
- Де немає?
- У мене, пане президенте. Не приїхав iще. Годину тому виїхав iз дому й
досi немає. Я сподiваюсь...
- Я, пане мiнiстре, не потребую ваших сподiванок, а тiльки обiцяного
вами договору з депутатом Рiнкелем. Я чекаю на ваш доклад у цiй справi.
I голос iз металiчними нотами зникає.
Граф Адольф Елленберг люто схоплюється й бiгає по кабiнету, щохвилини
поглядаючи на годинник. Але хвилини минають за хвилинами, чвертi за
чвертями. Вулицею з рипким шелестом проносяться автомобiлi й нi один не
зупиняється перед вестибюлем будинку графа Елленберга.
Здивовано блакитний ранок перетворюється в золотисто-сiрий, рознiжений
спекою полудень, а депутата Рiнкеля все немає, i двоє секретарiв iз
напруженими, злими й передтомлени-ми очима двома телефонами розшукують
його по всьому Берлiну. Начальниковi полiцiї дано наказ на всякому мiсцi
арештувати депутата Рiнкеля й негайно приставити його до графа Еллепберга.
Але депутата Рiнкеля нiде немає. Таємно й безслiдно зник депутат
рейхстагу.
Золотисто сiрий полудень змiняється пiдчервоненим пiдстаркуватим
вечором.
Граф Адольф фон Елленберг пригнiчено вертається з палацу додому, вперше
за цiлий день нi разу не прийнятий паном президентом. Цiлий день пан
президент лютував i так часом гиркав на Вiнтера, що було чути аж до
великої приймальнi.
Граф Адольф понуро ходить по кабiнету, - як чудесно, як надiйно
починався день i як загрозливо кiнчається вiн. А що ж то далi буде?
***
Небо жовто-сiре, сiрчане, з жахливо поширеними, дикими очима По
жовто-димному пiску хмар слiди велетенської мiтли. Колодязями-вулицями
гонить гривастий, розгарячений, увесь у пiнi й потi скажений вiтер.
А в душi Макса гривастий захват, безперестаннi, пекучi язики полум'я
Вiд нього горить лице, вуха, голова, мозок. Усе горить, палахкотить, не
вгасає. Чи вiд вiтру? Чи вiд двох безсонних ночей? Гей, а може, вiд краси,
Сузанно, тої краси, якої тобi нiколи не зазнати?! Га?
Хiба ж не краса: весь Берлiн од краю до краю, вiд палацiв до верстатiв,
од Мертенса до слiпого старця пiд стiною, весь Берлiн, як вода у сильно
струснутому вiдрi, хвилюється, виплiскується, пiниться. Жадна, цiкава,
легковажна, полохлхва мiщанка-юрба шамотиться, шепочеться, жахається,
радiє, лютиться. Як живе срiбло, то розбивається на дрiбнi грудочки, то
зливається в натовпи, то знову краплинками розгiкається по ресторанах,
кав'ярнях, магазинах, конторах. Але скрiзь несе з собою шепiт, жах, широкi
очi, чекання.
Хiба ж не краса, Сузанно, рухатись непомiтною, незначною порошинкою в
цьому вихорi юрби i знати, що ги ж викликав його? Хiба ж не краса знати,
що ця юрба в один мент може тебе роздерти на шматки або ж або понести на
руках, як бога?
Полiцаї, - милi, комiчнi, такi страшно суворi, напруженi до-лiцаi, -
ретельно, люто здирають оповiстки Iнараку.
Ах, бiдолахи, їм величезна робота весь ранок - п'ять тисяч червоних
великих плакатiв, добре поналiплюваних i мiцно присохлих, поздирати з усiх
стiн, стовпiв, дверей, вiкон, тротуарiв. Бо той же поганець Iнарак зовсiм
не тримався приписiв магiстрату, де можна лiпити. Лiпив, де хтiв, навiть
на дверях самої полiцай-президiї!
Ось, наприклад, цiлий натовп перед дверима церкви, на яких нахабно
червонiє страшна оповiстка. Де ж ти, полiцаю! Дивись, як жадно вп'ялися
десятки очей у червоний плакат i читають:
"Оповiстка
Цим доводиться до вiдома громадян Нiмеччини, що Центральне Бюро
Iнтернацiонального Авангарду Революцiйної Акцiї в Нiмеччинi (Ц. Б.
IНАРАКу) постановило громадянина Фрiдрiха Мертенса за.
1) свiдоме, вперте й активне запроваджування режиму капiталiстичного
деспотизму та новiтньої фiнансової монархiї,
2) за пiдступний наступ на працюючi класи в облуднiй формi постанов
Паризького Конгресу,
?) за полiтику зажерливого iмперiалiзму, виявлену на тому самому
Паризькому Конгресi, яка прагне свiтової фiнансової монархiї й неминуче
тягне за собою всесвiтню катастрофiчну для всього людства вiйну, - за цi
злочинства
засудити на смертну кару.
Всiм громадянам пропонується в їхнiх власних iнтересах уникати
яких-небудь зносин iз цим злочинцем Усякий, хто пустить до свого дому
Фрiдрiха Мертенса або буде поблизу нього, рискує смертю.
Ц. Б. IНАРАКу в Нiмеччинi".
Ага, ось спiшить охоронець полiтичної незайманостi вiрно-пiдданих його
гумової величностi. Розiйдись! Дрр!
Вiтер вириває з рук полiцая одiрванi червонi шматки плаката i,
трiумфуючи, несе їх вулицею. Але от яка бiда нiякий найспритнiший полiцай
уже не може здерти оповiстки з душi тiiх, що проковтнули її очима. Нiякий
шпиг не може заткнути чопом тих питань, що фонтаном б'ють iз одiтканої
обивательської бочки.
Сузанно, двiстi бойових патрулiв чатує у глибинах вулиць Берлiна.
Законодавець i владар твоєї краси, як зацькований кабан, полохливо сидить
у своєму палацi, не смiючи вистромити з нього iклiв своїх, оточений
людьми, якi не розумiють краси твоєї. Вони не розумiють; зовсiм, бiднi, не
розумiють естетики кожної хвилини готовi померти без пози, без гарного
жесту, ославленi, як бандити, осмiянi, вненавидженi й нiкому, крiм своїх,
таких самих бандитiв, невiдомi. За що? Чого ради? Яка краса їх жене на це,
Сузанно?
Вiтер напирає з усiх сил м'якими грудьми у спину, старається, пiдпихає
маленький задрипаний репортерський автомобiльчик. Вiн знає, що Максовi
треба об'їхати всi пости й патрулi, вiн, милий, помагає як може.
Голова горить, а в усiй iстотi палахкотять без перестанку язики
полум'я, i що не кинь у нього, все моментально згорає. Все тепер нiщо, все
є тiльки мить, плюск часу, бризка хвильки в величезнiм океанi.
А чи не отак часом починається божевiлля? Ха, коли божевiлля горить
таким захватом, коли вiд нього радiсть твоя хоче обняти тих, з якими в
обiймах ти можеш зараз померти, то хай живе божевiлля! Милi полiцаї, любий
Мартенсе, дорогий Штiфелю, все є тiльки плюск часу в океанi вiчностi
Розумiєте? Не хвилюйтеся, не бiйтеся, будьте любовнi й пам'ятайте, чуєте,
неодмiнно пам'ятайте, що сьогоднi-завтра ви можете зовсiм перестати
що-небудь пам'ятати.
Ух, яке жовтометалiчне, грiзне небо! Браво, старенький Саваофе, ти,
значить, солiдаризуєшся з Iнараком? Чудесно! Жовти ж мiцнiше своє небо,
збирай бурю, готуй свої громи, сьогоднi зробиш ефектовну декорацiю для
чийого-небудь останнього акту комедiї, що зветься життям.
Шофер - "молодий товариш" - декiлька разiв уже питає, куди їхати Куди?
Ах, так! До бiржi. Розумiється, до бiржi. Задрипаний, розхряпаний екiпажик
зупиняється, сунеться задом, як жучок перед перепоною, i повертає назад, -
назад треба.
Хе! Ось воно, серце Нiмеччини. Величезна темно-сiра буддiйська пагода,
шершава, важка, як велетенська черепаха
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.