Сонячна машина скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Винниченко, Володимер .: Сонячна машина


Постраничное чтение книги онлайн Сонячна машина.txt

Скачать книгу можно по ссылке Сонячна машина.txt
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100
що мiцно вперлася на лапи й
роззявила пащу дверi. Круг неї, як стривоженi комахи, шамотяться авто,
приїжджают), сiд!їжд жають, трусяться, пихкають, нетерпеливляться. Люди
пачками вистрибують iз них i прожогом несуться в роззяв.iєну пащу
черепахи. Другi вилiтають iз неї, махають руками, капелюхами, стрибають в
екiпажi, вибиваються з юрби й женуть кудись стрiмголов. Газетчики люто
кричать, вимахують окремими додатками газет, кидаються пiд ноги. Крик,
гуркiт, рявкiт, свист, дзвiн.
Ага, артерiї сьогоднi мають добру роботу?
Макс виплиiує з жучка t, заклавши лiву руку в кишеню, п'яно поблискуючи
очима, не хапаючись, протискається в потiк, що вливається в бiржу. За
дверима контроль вхiдних документiв. О, будь ласка! Кореспондент
"Будучностi". А от ще й "спецiальний документ од детективного вiддiлу
тайної полiцiї.
Ха, "спецiальний документ" товариша Тiле на цих привратникiв храму
робить раз у раз магiчне враження, - де ж пак: найвiрнiша охорона їхнiх
святощiв.
О, сьогоднi серце тiпається здорово! Це в вестибюлi чути надзвичайний
гуд, неначе там десь у повному ходi працює велетенська машина з тисячами
тонових колiс i рушiйних ременiв. Рiвнин, глухий, безустанний гуркiт
щодалi робиться виразнiший, дужчий, грiзнiший. Бiля кружляних дверей,
через якi одне пасмо людей усотується, а друге висотується, наче живий
рушiйний ремiнь на незримих гонових колесах, вже людської мови розiбрати
не можна. А коли Макс утягається в пасмi в залу пагоди, тут уже треба
кричати своєму сусiдовi на вухо, приклавши долонi до рота То реве й
гуркоче багатотисячна юрба. Вона вся, як труп, обсiлий червою, кишить,
рухається на одному мiсцi, вгризається, бореться там помiж собою, i вся
приголомшливо, без перестанку, без пауз, без виразу кричить одноманiтним
страшним гудом, як рев величезного водопаду.
Колосальна двоповерхова зала з круглою банею, з мармуровими колонами,
наче з сiрої замшi, вся залита свiтлом електрики. Сонце тут непотрiбне,
сонце - тут сентиментальнiсть, то свiтить, то ховається; електрика -
певнiша, дiлова, надiйна сила.
Макс шукає очима патруль. Ну, це не легка справа, та ще сьогоднi. О, та
яке ж сьогоднi люте ревище! Який страшний, корчовии рух. Цi голови наче
всi викручуються з-помiж самих себе, роблять скаженi зусилля, але,
зачарованi якоюсь силою, мусять лишатися на мiсцi.
Припертий до стiни, з палаючою головою, очманiлий вiд гуркоту,
миготiння й кишiння голiв, Макс стоїть бiля стiни, вилiзши на якусь
приступочку. Йому видно всю велетенську живу масу тiл Посеред зали, в
самому центрi кишучої, найбiльш ревучої юрби, над булькочучою кашею голiв
понуро й велично чорнiють якiсь таблицi. Що воно таке? Скрижали заповiдiв
бої а цього храму? Чорнi прапори капiталiзму? Пiд ними, пiднiмаючись над
натовпом головами й плечима, шамотяться жерцi храму, люди в чорних
убраннях. До них простягаються не то з благанням, не то з вимаганням руки
з олiвцями, з книжечками, поскручуванi пальцi, до них напрямленi всi
по-вирячуваиi очi, пороззявлюванi роти, пiтнi червонi лиця. На таблицях
миготять рiзнофарбними вогнями цифри, зникають, мiняються; люди в чорному
гарячкова нахиляються, пишуть, знову випростовуються, слухають ревище,
вдивляються у скрученi, махаючi руки, показують знаки.
Макс глибоко зiтхає.
Як вони можуть розумiти один одного? Як у такому пеклi, ревищi,
тiснотi, духотi, в цьому страшенному гонi, миготiннi цифр можна що пебудь
зрозумiти? Це якесь зорганiзоване божевiлля, лборище неиормальних, планово
хорях людей. Ось вихоплюється декiлька зойкiв, голоснiших окремим крикiв,
хк зойки иогопаючих у водоиадi, i поринають у загальному гуркотi й ревищi.
А скрижалi сгоять твердо, непорушне, залiзно. Жерцi й прислужники
видушують на них рiзнофарбнi, блискавичнi цифри заповiдi. Другi збоку
крейдою виписують, третi нотують у товстелезних книгах.
Тiпається, колотиться, реве серце Нiмеччини. А по артерiях од нього
женуть отi цифри по всьому органiзмi, вмент одиих убивають, других раяять,
третiм несуть щастя. Механiчне, жорстоке, бездушне, воно рiвночасно
кипить, усе труситься, повне такої лютої, несамовитої енергiї, що енергiєю
одного цього ревища можна, як силою водопаду, пустити в рух машини.
Макс притихлими, поширеними очима дивиться на кипучу масу. Страшна
сила, якась чудодiйна, колосальна стияя, якийсь дикий хаос, у якому дiють
страшнi, .невблаганнi, неминучi закони. А з цих же диких, божевiльних
крикiв, iз цього скаженого, безглуздого миготiння цифр складаються
розумнi. твердi, стрункi норми.
А яка чулiсть у цiєї стихiї! Всяка подiя, всякий струс в органiзмi
моментально тут одзивається. Оповiщення Iнараку. Замах на Мертенса.
Загроза мозковi, загроза якiйсь клiтинi мозку. I вже кров'янi тiльця, вже
клiтини й клапанчики серця в пiдвищенiй працi, у тривозi, в гарячцi.
Ха! Банда розбiйникiв? О, вiд банди розбiйникiв серце Капiталу так не
заб'ється.
Гу-гу-гу-гу-гу! Страшний пульс!
Макс раптом посмiхається. А от досить йому повернути за-щiпочку в тiй
невеличкiй металiчнiй цяцечцi, що лежить у нього в лiвiй кишенi, досить
кинути цю цяцечку в середину юрби - i зразу, в один мент серце скорчиться,
ухне й навiки спиниться.
Хм! Та чи спиниться ж? А чи не буде назавтра ж знову Кров'яних тiлець
на мiсцi забраних трупiв? Буде. I знову буде ревище, тупiт нiг, мигтiння
цифр i новi чорнi скрижалi. I так само на мiсцi Мертенса стане якийсь
новий Мертенс, нова клiтина Бо що значить тут воля цих окремих клiтин, цих
слiпих, покiрних вищiй якiйсь волi виконавцiв? Знайти дiйсне серце,
дiйсний мозок цього органiзму, його розшматувати. цяцечкою й навiки
спинити! Але де вони? В чому? Де взяти тої сили, яка могла б виступити
проти мiстичної сили цiєї стихiї та її страшних залiзних законiв?
Хтось злегка стискає Макса за колiна. Вiн живо нахиляє голову вниз. На
нього з усмiхом дивиться кругле, спiтнiло-червоне, в жовтих вiях лице
товариша Роте. В руках у нього олiвець i записна книжечка, як у всiх тих
кричущих людей.
Макс злiзає з приступки. Роте наближує губи до вуха Макса й кричить:
- Помiчаєте, який ажiотаж?
Макс швидко хитає головою.
- Панiка. Акцiї Об'єднаного Банку летять униз.
Макс робить здивовано-радiснелице й мовчки питає очима. Товариш Роте
розумiє його й з усмiшкою киває головою. Потiм знову наближає уста до вуха
Макса, задравши трохи голову:
- Кажуть, Об'єднаний просто в облозi. Забирають вклади. Банк не може...
тити... а... о...
Макс недобре чує й собi кричить:
- Що не може?
- Не може вмiстити народу. Викликано полiцiю.
Макс весело стрiпує чубом! Ха! Здорово. Значить, усе ж таки щось можна
органiзмовi зробити?
I знову крiзь очманiлiсть i чад вiд гуркоту й ревища спалахують
палахкотливi язики, а лiва рука мiцнiше обнiмає теплу й вогку вiд поту
металiчну круглу цяцечку.
Роте киває Максовi, запрошуючи пiдставити вухо.
Макс знову нахиляється. Роте кричить:
- Страшенно хочеться трошки розважитись Пустити чутку, що Мертенс сюди
їде. Можна? Однаково "їх" тут не може бути.
Макс iкоса дивиться на Роте й бачить одне око в жовтiй вiї примружене
лукавим веселим усмiхом. Ця лукавiсть проходить i в Макса, торкається до
полум'я й спалахує буйною веселiстю. Ану!
Вiн киває головою на згоду й знову вилiзає на приступку, з усiх сил
стримуючи смiх, що вже буйно трiпочеться в ньому. Так буйно, що аж трошки
дивно й неприємно. А голова горить, палає, гуде. У вухах - гу-гу-гу-гу!
Роте вiдходить i протискається крiзь кричущi тiла. Бестiя Роте: який
тривожний, зляканий вигляд у нього. От вiн при туляє вуста до вуха лисого
панка. Панок живо, вколото по вертає до нього голову. Хоче, видно,
спитати. Але Роте не має часу вiдповiдати, йому нема коли, йому страшно,
йому треба швидше тiкати з цього небезпечного мiсця. Панок iз пухнатою
лисиною непокiйно звертається до сусiди. Той, здається, не розумiє. Нi, не
вiрить. Знизує плечима. Але панок iз пухнатою лисиною ще непокiйнiше
звертається до низенького, товстенького добродiя й кричить йому в вуха
страшну звiстку.
Бiлява голова Роте з'являється то тут, то там. I от уже на периферiї
юрби якесь замiшання, вже нема стрункостi, гармонiйностi хаосу; вже там
якiсь перебої, зупинки, якийсь iнший рух, якiсь iншi крики на вуха одне
одному.
I потрохи, потрохи замiшання, як вогонь на сухiй травi поля, охоплює
все ширше та ширше коло юрби, перекидається до центру. Гуркiт виразно
меншає, тратить свiй ритм. Серед тiл шамотня, i течiя до дверей стає все
дужча, густiша, трудна. Крики, - отi чужi, iншi, то панiчнi, то сердитi -
починають щораз, то владнiше опановувати залою. Миготiння цифр то слабшає,
то знову збiльшується. Макс уже чує круг себе, пiд своїми ногами:
- Мертенс!.. Мертенс!.. Сюди, Мертенс!
- Та чого йому сюди?!
- Тихо! Дурнi! Заспокойтесь! Iдiоти!
- Мертенс!.. Мертенс!.. Мертенс!..
I те iм'я, що ще вчора тут викликало б побожний захват, вибух радостi,
сьогоднi пашить на цю юрбу диким жахом i жене її звiдси, як публiку з
театру, де знялася пожежа.
I от у залi стоїть уже зовсiм iнше ревище. Не те могутнє, ритмiчне,
жагуче, пройняте серед зверхнього хаосу внутрiшньою доцiльнiстю ревище, а
дике, розiдране в собi, панiчне. Обличчя вже радiусами повернутi до всiх
вихiдних дверей, руки не тягнуться до чорних скрижалей, а люто розривають
тiла сусiдiв, стараючись випхати їх позад свого тiла. Цифри не миготять.
Люди в чорному бiгають по естрадi, кричать, умовляють, махають кулаками,
плюють у спини, в перейнятi жахом потилицi.
Макс стоїть на приступцi, припертий потоком пiтної, насиченої жахом
людської отари i, закинувши голову до стiни, з усiх сил кусаючи губи,
страшно, невтримно регоче, йому хочеться стрибнути на цю поверхню ревучих
голiв i, давши собi волю, дико танцювати по них, регочучи й кричачи з
такою самою силою, як оце кричать усi вони.
Вiн стрибає вниз, зливається з душним, паруючим потом, дихаючим страхом
потоком i, палаючи сам зацiпленим реготом, пливе в потоцi до дверей.
***
I знову дренькоче, перевалюється з боку на бiк жовтенький жучок,
лiтаючи по глибочезних затiнених коридорах вулиць Високо вгорi над
велетенськими щiлинами небошкрябiв видно смуги брудно-жовтого неба. Тiней
немає, але й свiтла нема, тiльки iржаво-жовта мряка, гаряча, грiзна Ох,
буде люта буря!
Патрулi чатують справно. То газетчики, то вiзники, то продавцi цигарок,
то етарцi, слiпцi й калiки - стоять вони на своїх мiсцях такi непомiтнi i
з такою силою в кишенях, яка може висадити в повiтря тридцятиповерховий
небошкряб.
Оповiсток уже нiде не видко Тiльки де-не-де червонi подертi слiди на
стiнах. Але Берлiн iще читає їх, iще тривожно хвилюється, гомонить.
Легальнi соцiалiсти вже випустили екстренi листки з приводу оповiстки.
"Злочинна провокацiя! Божевiльнi бандитиi Помагачi реакцiї!" Ех, лютують
соцiал льокаї!
З ворiт фабрик i заводiв виливаються бурхливi юрби робiтникiв.
Суперечки, крики, сварки, навiть бiйки. Пролетарськi кафе й ресчорани
повнi лайок, дебатiв, вимахiв мозолястих кулакiв, гострих слiвець, од яких
струшуються реготом склян ки на полицях.
Макс не втручається в дебати. Яке йому дiло? Вiн собi кореспондент
газети, йому цiкаво знати настрiй робiтничих мас iз приводу цiєї кумедної
оповiстки Iнараку, i вiн робить для газети нотатки. Настрiй зовсiм
хороший: розсудливий, поважний елемент ставиться цiлком негативно до диких
учинкiв купки фанатичних терористiв. Ну, молодь, одчайдушнi голови, тi
вбачають щось героїчне, чогось чекають, хвилюються, мрiють про загальний
свiтовий страйк, революцiю та всякi iншi подiбнi химери.
На хвилинку Макс i додому заїжджає. Нiчого нового. Тiльки в Наделiв
зчинилася страшенна сварка мiж синами й батьком через оповiстку.
Анархо-натуралiст трохи не побив старого i, забравши свої речi, покинув
батькiв дiм. Так. Розумiється.
Пiсля того Макс iде до "штабу", до Тiле. Небо вже буре, низьке, з
синюватими кучугурами хмар Тiле, бiдолаха, цiлий день сидить при телефонi
Ну, певна рiч, що сьогоднi "вони" поховались i нiзащо не вилiзуть iз своїх
нiр. Дурнi вони, чи що? Чи герої?
Тiле - заклопотаний. Сокирчастий нiс так смiшно й мило нюхає в повiтрi.
Любий Тiле, вiн страшенно нагадує довгоносого, розумного, запального
сетера, йому тепер на все начхати, нiщо не має нiякої цiни - тiльки
дичина. Вiн бере Макса за вiдвороти блузи й нiжно, благальне, заклопотано
вдивляється в лице його.
- Знаєте, Шторе, ми їх тепер мусимо пiймати. Розумiєте? Мусимо
оповiстити, голубчику, не можна. За всяку цiну! Ради бога, голубчику!
I так, наче Макс усе ж таки сперечається з ним, переконано, нiжно й
заклопотано доказує, що без оповiстки ще можна б дозволити собi невдачу,
але тепер - усi шляхи перекопанi.
I раптом Макс одразу розумiє, через що Берлiн, бiржа, робiтництво,
обивателi так хвилюються. Адже й ранiше нi для кого не було тайною, що
Iнарак хоче вбити Мертенса, що були навiть замахи. Чого ж не хвилювалися
так тодi? Бо тодi не було присуду, оповiстки. В цих плакатах, у
надрукованому пiдписаному паперi для маси є щось офiцiйне, гiпнотизуюче,
переконуюче. Значить, Iнарак має силу й змогу покарати, коли так про це
сповiщає? Значить, уже от-от це має статись?
Отже, ясно, що тепер це мусить бути за всяку цiну Макс цiлком розумiє
благальний голос Тiле. От тiльки голова страшенно горить i все тiло палає,
як у гарячцi. А з вiкна так душно тягне спресованою спекою й ще чимсь
неспокiйним, моторошним!
Тiле все ж таки не випускає вiдворотiв блузи Рiч у тiм, що не треба
нехтувати нiякими можливостями. Ради бога, нiчим не гидувати! Моральнi,
полiтичнi, амбiцiйнi, всяьi-всякi мотиви треба, рад
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.