Сонячна машина скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Винниченко, Володимер .: Сонячна машина


Постраничное чтение книги онлайн Сонячна машина.txt

Скачать книгу можно по ссылке Сонячна машина.txt
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100
що роздають
загорнутi в папiрцi круглi, жовто-червонявi, опуклi скла, а на папiрцях
точно й докладно надруковано iнструкцiю, як дома кожному, маючи скло,
треба робити собi Сонячну машину та як її вживати.
I вже частiше трапляються люди, якi самi бачили Сонячну машину, якi
самi iли сонячний хлiб. Сонячної машини в них самих, розумiється, немає,
боже борони, але вони з цiкавостi в одного чоловiка спробували зробити
собi хлiба Тiльки з цiкавостi!
I казка росте, гомонить, хвилює, не дає покою. Дiловий, практичний,
точний, скептичний Берлiн починає пройматися легковажною мрiйнiстю,
поверховiстю, недбальством, довiрли вiстю. Казка залазить у затхлi, темнi
бюро й спиняє задумою руки найретельнiших урядовцiв. Вона влазливо таємно
шелестить шепотом по конторах, майстернях, по всяких установах, де сидять
прикутi люди, навiваючи їм мрiю про те, як iприйде "вона" й розкує їх.
Вона галасує, кричить, стукає склянками об стiл по брудних тавернах i
вимагає. Вона навриписто тиснеться в ученi кабiнети й видирає увагу з рук
поважних, серйозних, точних наук. Вона турбує, нервує, дратує, люгить
урядовi iнституцiї, яким нiколи не доводилось мати дiла з фантастичними
речами.
Вона всюди вносить нелад, заколот, непокiй, незгоду, гризню. Все, чого
вона тiльки торкається своїм химерним, таьмним диханням, зараз же починає
шумувати, розкладатись.
Об'єднаний Банк - залiзобетонова фортеця її не розхитали, не зрушили
нiякi фiнансовi бурi, нiякi полiтичнi завiрюхи, нi землетруси. А дихнула
"вона" - i фортеця дала розколину, невеличку, а все ж таки розколину
незгоду мiж Штiфелем i Мертенсом. Штiфель (голова концерну пресових
трестiв) вважає полiтику уряду щодо цiєї iдiотичної Машини за цiлком дурну
й провокацiйну. Навiщо забороняти пресi писати про неї? Для чого робити це
божевiлля тайною, для чого обсновувати її серпанком загадковостi, страху?
Заборона - споконвiку найкраща пропаганда забороненого Дати волю говорити,
дати змогу вiльно боротися з цiєю химерою!
Мертенс не згоджується. Не всяка воля в добро Воля пор нографп є заiин
для юнацтва Сонячна машина є порнографiя для недорослого людства. Що? Нi?
Отже, дати волю порнографiї? Га? Дати волю всяким Iнаракам? Що?
Штiфель не здається. Дати волю не Iнаракам, не вихвалянню, а волю
роз'яснювання, критики, дати можливiсть боротьби з фантастичними чутками,
легендами, тайними прокламацiями соцiалiстiв, iнаракiстiв, анархiстiв i
всiєї тiєї гидi, що живиться всякою забороною. Берлiн щодня засипаний
рiзними нелегальними вiдозвами. Iнарак розносить мiкроби по всiх закутках,
хороба захоплює вже й провiнцiю. А уряд не дає змоги громадянству боротись
антисептичними засобами, сховав голову в пiсок i думає, що все гаразд. Усi
розумнi люди тiльки плечима знизують.
I диво дивнеє, вперше управа Об'єднаного Банку бiльшiстю голосiв
висловлюється проти пана президента Фрiдрiха Мертенса. Волю слова в справi
Сонячної машини дозволяється, правда, з обмеженням: пропаганда й
вихваляння забороняється, тiльки критика та роз'яснювання. Пан президент
посмiхається. Штiфель i пресовий концерн непогано на цьому вийдуть, тираж
газет пiдскочить процентiв на сто.
Пан президент помиляється: вже в перших днях тираж пiдскакує на тисячу
процентiв. Друкарнi не справляються з вимогами контор, контори не
справляються з вимогами аген тур, агентури - з покупцем. Екстрене
мобiлiзується цiла армiя робiтникiв, урядовцiв, агентiв, кiоскiв.
Соцiалiстична й усяка iнша преса, що живиться всякою хо-робою й
розносить мiкроби, розумiється, гвалтує, що їй забороняється легально це
робити. О, нехай гвалтує!
Але казка й серед соцiалiстiв уносить розлад i незгоду. Не всi й
соцiалiсти хочуть вихваляти Сонячну машину. Бо казка не має нiчого
спiльного з реальною полiтикою. Бо соцiальний процес пiдлягає залiзним
законам розвитку. Бо перестрiй громадянства має бути результатом
органiчного перетвору його, а не наслiдком появи якогось фантастичного
винаходу. Вiра в це є просто дитинство, це - одривання уваги вiд реальної
працi, це - дрiбнобуржуазнi забобони, брак соцiалiстичного думання, зрада
всiх метод пролетарської iсторичної боротьби. Пан президент мусить
погодитись воля слова часом буває корисною рiччю.
Та що бiльше навiть Iнарака не минуло непокiйне, розкла дове дихання
казки. Iнарак розколюється. Iнарак гризеться, Iнарак явно гине. Макс,
Паровоз i Кестенбавм тепер рiшуче, жагуче, безкомпромiсово проти терору
Всi сили, всi засоби, вся увага тiльки Сонячнiй машинi! Годi кровi,
смертi, ненавистi, змов, убивств. Годi ворожнечi з iншими робiтничими
органiзацiями. Треба ввiйти з ними в порозумiння, треба органiзувати єдину
спiльну грандiозну акцiю всiх залежних, голодних, ображених,
експлуатованих, невiльних, усiх, усiх, незалежно вiд класу, стану,
переконань, вiку, статi, фаху, партiйностi. Треба пiдняти всеєдиний рух з
одним покликом, з єдиним гаслом: воля Сонячнiй машинi! К чорту всю
полiтику, закони, парламенти, нехай видають, якi хочуть, закони, нехай
ведуть, яку хочуть, полiтику, нехай навiть вiйну оповiщають, аби гiльки
воля Сонячнiй машинi.
Тiле ж, Клара й Гоферт рiшуче, жагуче й безкомпромiсово проти такої
легковажної, емоцiональної, ентузiастичної тактики. Що значить бути проти
терору? Це значить бути проти самого Iнараку. Iнарак є загроза, кара,
страх. Iнарак є залiзна дисциплiна. Iнарак є революцiйний смолоскип,
авангардний напад, першi блискавки бурi. Значить, знищити бурю? Значить,
дати повну волю Мертенсам? Дати їм повну волю знищити ту саму Сонячну
машину?
А бiдний маленький Штiiндлер то вiдсуває окуляри на наморщене чоло, то
зсуває їх на нiс: дiйсно, стати на один бiк - шкодити Машинi, цього вiн не
може. Стати на другий бiк - знищити Iнарак. I цього вiн не може. I
те-неправильно, i тенеправильно. А що є тепер правильне? Все
переплуталось, змiшалось, якась фантастика, п'яний сонячний дзвiн,
несерйознiсть, дурна любовнiсть - дiйсно, якась просто неповажна дитяча
емоцiональнiсть.
А казка тим часом робить свою таємну, незриму роботу. Газети Штiфеля
розкуповують мiльйонами, сотнi редакцiй гатять у жадну пащу торби купи
антисептичних статей, замiток, вiршiв, карикатур, наукових розвiдок; цiлi
резервуари науки, смiху, глуму, загроз виливаються на очманiлу, розпалену
голову юрби.
А вона все ж таки хвилюється, жде, мрiє, шукає, нишпорить,
прислухається, таємно вчитується в нелегальнi вiдозви, вслухається в
шепотливi розмови, отарою бiжить на "азiатсько-африканських агентiв",
жадiбно хапаючи з їхнiх рук чудодiйнi скла, люто захищаючи їх собою вiд
"агентiв Об'єднаного Банку".
***
А тим часом Наделi собi працюють. Цiлий будинок вiд гори до низу повний
розмов про Сонячну машину. Тiльки Наделям вона цiлком байдужа-та и
справдi, нащо їм сонячний хлiб, коли вони мають i простий, та добрий?
Щовечора сини зносять на авто важкi валiзки й везуть їх до свого
родича.
Правда, вони везуть не до одного родича, а до багатьох. По всiх
кварталах Берлiна живуть їхнi родичi, якi потребують виробiв майстернi
Наделiв.
Через те в майстернi Наделя робота нiколи не вгаває. Всi за тою
роботою. Навiть Лорхен. її функцiя найголовнiша виймати з води прохололi
жовто-червонявi кругленькi скла й подавати їх Фрiцовi. Правда, це саме
робить i Грета, але Лорхен справляється далеко краще за Грету. Кривий
добрий дядьо Рудi в бiлому балахонi, як у рiзника Губерта, варить скла в
гарному блискучому-блискучому казанi, варить так, як мама колись зупу.
(Тепер нiякої отої нудної зупи вони вже не їдять, навiть дорослi!). I,
коли вiн сипле в цей казан якийсь червоний порошок, усi затихають i до
дядя нiяк не можна пiдходити. Потiм можна. Потiм вiн сам бере Лорхен пiд
пахви й високо-високо пiдносить над своєю головою. I тодi вся кiм ната
робиться така чудна чудна, не своя, чужа. I всiх одразу видно: i тата з
мамою, що рiвнесенькими ковбасками складають скла у валiзки, i Германа, що
краще за всiх умiє вишаровувати скла, i Дiтрiха, що так величається тим,
що помагає дядьковi. I в усiх тодi такi смiшнi обличчя з бiлими зубами,
всi догори до неї поверненi. I мама тепер смiється; як приїхав дядьо до
них, мама стала така добра-добра.
А в обiд тато, або мама, або Герман, або Грета роблять сонячний хлiб iз
свiженької запашної травички. Чудесний, тендiтний, солодкий, кращий навiть
за пирiжечки з кремом. Лорхен сама ще не робить хлiба, вона ще маленька,
от як почне ходити до школи, тодi їй зроблять гарненьку-гарненьку
соняшничку i вона сама собi й мамi робитиме хлiб. Про це нiкому-нiкому не
можна казати, бо чужi дядi вiдберуть у них i скла, i дядя Рудi, i все-все.
Через те Лорхен навiть надвiр не пускають, але вона й не хоче, бо дома в
майстернi веселiше.
Iнодi увечерi, як Лорхен ведуть уже спати, забiгає чорний дядьо Макс.
Вiн також пiдносить її догори й так лоскiтно цiлує пiд пiдборiддя у шийку.
Дядьо Макс та вона, тiльки вони обоє говорять дядевi Рудi "ти", бiльше
нiхто не смiє. I так само тiльки вона та дядьо Макс мають право обнiмати
дядя Рудi. От тiльки з тою рiзницею, що вона може обнiмати за колiна, а
вiн - аж за плечi. Але як вона виросте, то й вона за плечi обнiматиме.
Що ж буває пiсля того, як Лорхен iде до свого лiжечка, того вона вже не
знає, бо в лiжечку вона не працює, а спить.
***
Тiна дуже хвилюється, вигладжує свою зовсiм простеньку, скромну (тiльки
трошечки кокетливу) суконьку й нетерпляче поглядає на Макса. (Боже, як вiн
сьогоднi прибирається, чепуриться, волосочок до волосочка вкладає, наче до
нареченої збирається!) Вже четверта година. Мама казала, точно о четвертiй
треба бути, тодi в майстернi настає маленька перерва, i тато тодi
найвеселiший буває, бо вчить Лорхен машину крутити. Ну от, а Макс знову за
свою коробку береться, перев'язує другим ременем - той, мовляв, негарний.
Сьогоднi Тiна й зачесана скромно, гладенько, як до школи колись. Губи
без краплиночки фарби, брови, вiї такi, як иам-а родила їх. Максовi вона
сьогоднi, напевне, зовсiм не подобається. I ластовиння дуже видко, i уста
без фарби такi широкi, i очi якiсь лисi.
Але Макс вовтузиться iз своєю коробкою, як кошеня з клубком, i нiчого
не бачить. I що воно таке в тiй коробцi?
- Ну, а як вас, Тiно, панi Бетман приняла?
Тiна радiсно-злякано скрикує й притуляє руки до лиця. Ох, вона ж i
забула розказати. (Сьогоднi вона зовсiм, як очманiла, саму себе ще десь
забуде. Iй-богу!) Це ж була iсторiя в Бетманiв! Самого Бетмана не було
дома. Тiльки високошановна панi. Ну, звичайно, i панi Шустер. Ах, Макс не
знає, хто ця панi Шустер? Це - мiнiстр-президент усiєї фiрми Бетманiв.
Панi Шустер прийняла її страшенно холодно. Ага, скрiзь погано, знов до
Бетманiв! Ну, Тiна нiчого не хотiла їй казати. Добре, думай собi, що
хочеш. Аби тiльки до дiвчат пустила. Та дурна взяла та й пустила. I от що
тут тiльки почалось, як вона показала скла дiвчатам! Почали видирати одна
в одної, вищати, кричати, кидатися подушками, танцювати на столах.
Прибiгла Бетман, прибiгла Шустер: "Що таке, що за скандал? Знов ця Тiнка
тут щось учинила? Марш по кiмнатах!" Еге, дiвчата тiльки в регiт та в
свист. "Не хочемо! Одходимо! Всi йдемо на волю! Кiнець! Годi!" Шустер
отетерiла, Бетма-ниха до телефону, до полiцiї: бунт! А дiвчата тим часом
поскладали свої куфри, та й гайда. Восьмеро того самого вечора виїхало, а
чотири на ранок утекли. I нi одна не сказала про Сонячну машину! Нi одна!
Тiльки сама Шустер догадалася. Наслала до Тiни полiцiю; але полiцiя
понюхала, понишпорила й пiшла. Що ж вона може знайти? Лють у них на
Сонячну машину така, що панi Бетман аж плаче. Лається й плаче. Плаче й
лається.
- Але, пане Максе, тепер я потребую багато скла! Нас уже тепер
вiсiмнадцять душ є. Як кожнiй на день хоч по два скла роздати, то й то
треба тридцять шiсть. А маленьку Софi полiцiя заарештувала. Бiйка була з
полiцiєю. Одного бендюжника дуже поранено.
Макс востаннє пробує пiдняти коробку. О, легка зовсiм. Тепер вона
подiбна до куферка на дамськi капелюшi.
- Ну, гайда, Тiно! Я мушу поспiшати.
Тiна вся затихає, зiщулюється, забуває i про Бетманiв, i про полiцiю.
Вони вдвох iдуть нагору. Макс попереду. Тiна позаду. В сiнях уже чекає
на них панi Надель i зараз же вiдводить Тiну в куточок, скинувши з неї
капелюша i нашвидку пригладивши волосся. Нiчого, зовсiм колишня Тiна.
Потiм Макс i панi Надель iдуть до кiмнати, де старий Надель лежить на
канапцi, тримаючи в однiй руцi газету. Вiн швиденько й акуратненько
складає газетку й вiтається з гостем. Рудi, видно, вже говорив iз ним:
старий не дивиться в очi, хмуриться, на щоках гарячi фiалковi плямки
хвилювання.
- Ну, товаришу Наделю, будемо говорити прямо й одвер-то Добре? Можна
сюди увiйти Тiнi i привiтатися з вами?
Старий Надель пошарпує одним плечем, немов його щось там кусає, втягує
носом повiтря й мовчки вiдходить до вiкна. Тодi панi Надель швиденько
виходить до сiней i зараз же вертається з Тiною, ведучи її за руку. Тiна
дрiбненько ступає, спустивши очi долу й уся зашарiвшись так, що й
ластовиння не видно.
Мати пiдводить її до батька, пускає й одходить набiк до Макса.
Тiна стоїть iз звислими руками, iз спущеними долу очима, гладенько
зачесана, червона, злякана, чекаюча.
- Ну, що ж... Здорова була. Прийшла, то вже не виганяти.
Тiна раптом рвучко нахиляється, хапає батькову руку й цiлує.
Тодi Макс широко пiдходить до старенького Наделя, нашвидку тисне йому
лiкоть, киває червонiй Тiнi, весело на бiгу прощається з панею Надель i
поквапом виходить
Його роль скiнчена, йому треба тепер поспiшати в своїй справi.
Дома вiн iще раз оглядає
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.