Сонячна машина скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Винниченко, Володимер .: Сонячна машина


Постраничное чтение книги онлайн Сонячна машина.txt

Скачать книгу можно по ссылке Сонячна машина.txt
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100
дивованi, готовi раз у раз на найшкодливiшу для них самих
одвертiсть очi!
- Так. За щось Може, коли-небудь розкажу. Але це не важно. А дякую й
радий дуже-дуже!
Труда довгим поглядом дивиться на нього й торкає в спину шофера.
- I я дуже-дуже рада. Не тiльки за...
Вона прикушує губу й злякано зиркає на шофера.
- ...але й за.. iнше. Так прийдете? Ждатиму!
***
- Ну, що, Штiфелю? Дали волю слова? Га? Що? Помогло? Роздмухали? Вже в
Гамбурзi є! Га? Нi?
Штiфель понуро мовчить i прислухається до шлунка не можна з проклятим
жити на свiтi - трохи якесь хвилювання, i вже гуркотить, мурчить,
пухириться.
- Ну, то що, що в Гамбурзi? А ви б її заборонами спинили? I що,
їй-богу, говорити от таке!
- Спинив би, Штiфелю, спинив би. Та й ще спиню. Спиню, Штiфелю. Тiльки
вас тепер питати не буду. Годi.
Штiфель раптом поспiшно прощається й злякано вибiгає з кабiнету, дрiбно
перебираючи ногами.
Тодi пан президент окидає допитливим оком м'яку постать графа
Елленберга, яку, здається, можна зiм'яти як хоч i вкласти у валiзку.
- Пане мiнiстре, потрiбна рiшуча боротьба. Що? Граф Елленберг покiрно
схиляє голову - розумiється, потрiбна. Та як же ти його боротимешся?
- Рiшуча. Радикальна. Безмилосердна. Арешти, заборони тепер -
нiсенiтниця. Роздмухали. Iнших засобiв, iнших. Що там професiйнi
органiзацiї?
- Хвилюються, пане президенте. Скрiзь безглуздi чутки. Вимагають волi
Сонячнiй машинi.
- Волi? Хм. Дамо. Дамо. Ну, а роблять що: демонстрацiї, зiбрання,
засiдання?
- Не дозволенi. Але, звичайно...
- I не дозволяти. Запам'ятайте суть, Елленбергу: нiзащо об'єднання.
Чуєте? Тодi все врятоване. Тисяча машин-дурницi. Роз'єднувати. Розбивати
цю темну стихiю.
Мертенс сильно крутить держальце справа, надушує два гудзики по два
рази кожний, потiм круто повертається до графа Елленберга й упирається
розчепiреними пальцями рук об круглi товстi колiна.
- Пане мiнiстре, тепер лишається, повторюю, тiльки один спосiб!
роз'єднати, розладнати й розбити стихiю. Тiльки. Зробимо ж це так. У
Берлiнi повинна з'явитися маса скла Сонячної машини. Маса. Тисячi. Десятки
тисяч. Чуєте?
Граф Елленберг пiдозрiло-уважно зиркає на масивне чотирикутне лице, з
якого виступають калюжi поту.
- Але тi скла повиннi приносити смерть усякому, хто їх уживатиме. Як
саме - це рiч ваша й науки. Зразу, помалу, однаково. I так можна, i так.
Ви розумiєте вже iдею? Чи далi поясняти?
Граф Елленберг сидить, як закам'янiлий, розгублений.
- Що? Вагаєтесь? Жорстоко? Операцiї завсiди жорстокi. Краще тисяча,
десять тисяч загине, нiж мiльйони. Що? Нi?
Граф Елленберг глибоко зiтхає й проводить рукою по чолi.
- Я, пане президенте, не вагаюсь. Але я ошелешений грандiознiстю цiєї
iдеї. О пане президенте, це, дiйсно, тiльки генiєвi може прийти така
проста й непереможно-вiрна iдея. Я прошу пана президента вибачити мою
нестриманiсть, але я не можу опанувати себе. Це ж так просто й математично
вiрно!
Граф Елленберг глибоко схвильований.
- А тепер дозвольте менi, пане президенте, обмiркувати способи
здiйснення її й предкласти вам план.
***
I от у казку починає продиратися новий мотив: Сонячна машина труїть
людей. Сонячна машина наче спочатку годує, але потiм убиває. Сонячна
машина - це страшна, пiдступна, диявольська махiнацiя Союзу Схiдних
Держав.
Дiйсно, випадки то раптової, то повiльної смертi вiд уживання Сонячної
машини стають цiлком доказаним фактом. I полiцiя, i публiка, i репортери
газет день у день констатують їх. На вулицях, бiля фабрик i заводiв щораз
бiльше й бiльше з'являється пiдозрiлих людей, якi майже одверто роздають
скла з iнформацiями й вiдозвами Iнараку. Правда, майже день у день
з'являються знову вiдозви вiд Iнараку, де вiн одмовляється вiд попереднiх,
а далi знов од цих.
В одних доводиться, що полiцiя пiдробляє скла, отруює їх i роздає, а в
других тим самим шрифтом, з тими самими пiдписами лається попереднi
вiдозви й роз'ясняється, що це провокацiя полiцiї, яка хоче налякати
народ.
I нiхто вже нiчого, навiть самi iнаракiсти й сама полiцiя, не можуть
розiбрати, чия де вiдозва.•
Але пiдозрiлi суб'єкти дiйсно щораз частiше й частiше попадаються на
всiх людних мiсцях, їх часом заарештовують, але серед публiки вперто
ходять чутки, що полiцiя їх зараз же випускає.
I все ж таки щодня Мертенс, приймаючи доповiдь графа Елленберга,
невдоволено гиркає:
- Ширше, ширше, я вам кажу! Розмаху, широчини нема! Тисячi, десятки
тисяч смертей щодня! Саме iм'я "Сонячна машина" повинно викликати жах i
ненависть. Тiкать повиннi вiд усякого скла, яке їм дається. Що? Жах,
терор?
I, дiйсно, страх i жах уже обгортають казку. Щодня газети подають
фотографiї трупiв людей, отруєних Сонячною машиною. На перших сторiнках
усiх газет довжелезними списками, обведеними чорними рамцями, стоять iмена
нещасних легковiрних жертв цiєї страшної казки.
Уже бувають випадки, коли юрба хапає "склярiв" i "сонцеїстiв" i видає
їх у руки полiцiї. Вже буває, що одна частина фабрики кидається на другу й
змiшується в купу лютих тiл. Полiцiю ненавидять, полiцiї бояться, полiцiю
благословляють, полiцiю кличуть. Будь проклята Сонячна машина! Слава
Сонячнiй машинi!
А смерть вихоплює то тут, то там свої жертви й виставляє iмена їхнi в
чорнi рамцi газет.
Доктор Тiле грiзно б'є рукою по цих списках, пiдносячи їх пiд самi очi
Максовi.
- Ну, що? Терору не треба? Нi? Чим ви можете вiдповiсти на цю страшну"
провокацiю? Вони можуть уживати терору? Вони можуть сотнi людей день у
день убивати, а ми повиннi пiдставляти їм лiву щоку? Я вас питаю, товаришу
Шторе, чим ви можете їм одповiсти на цю страшну рiч? Га? Роз'яснюванням?
Вiдозвами?!
Макс люто стрiпує чубом.
- Сонячною машиною! От чим! Тисячами, десятками, сотнями тисяч
справжнiх Сонячних машин. Волею Сонячної машини! Боротьбою всiх за волю
Сонячної машини!
- Хто ж буде боротись, дорогий товаришу Максе? Га? Хто? Прочитайте
"Соцiалiстичний Шлях", прочитайте "Голос Металiста", послухайте, що
говорять тепер по робiтничих кварталах, подивiться, якi там бiйки щодня
бувають, прислухайтесь, який для нас проклiн зростає скрiзь. Двадцять
наших найкращих агiтаторiв заарештовано, двох тяжко поранено, одного
вбито.
Макс нетерпляче боляче морщиться.
- Ну, що ж ви хочете цим сказати, що, чорт його забирай? Що ми повиннi
припинити пропаганду Сонячної машини? Повиннi здатися? Так?
Доктор Тiле теж нетерпляче й зовсiм не нiжно морщиться.
- Нi! Не здатись. А навпаки - боротись. Але боротися так як боровся
Iнарак, як борються нашi товаришi в Англiї, у Францiї, в Америцi - скрiзь.
Ми послали їм сонячного скла. Добре. Але що ми самi робимо, щоб спинити
цей терор, яким противник вибиває в нас зброю з рук? Що? Скиглимо,
сердимося, сахаємось. Ми повиннi вiдповiсти не слинявими зiтханнями та
переговорами з легальними соцiалiстами, товаришу, а тим самим, чим нас
б'ють. Терором! Страшним, лютим, безжалiсним терором. Бiржа, Об'єднаний
Банк, полiцiя, парламент, палац Мертенса, Штiфеля повиннi полетiти к
чорту! Редакцiї їхнiх газет, друкарнi, театри, все повисаджувати в
повiтря, порозтрощувати, понищити. Так їм треба вiдповiдать. I заявити,
що, коли Об'єднаний Банк не припинить труїння народу фальшивими склами
Сонячної машини, всi члени Банку, всi акцiонери його будуть знищенi. За
одного отруєного полiцiєю робiтника - десять капiталiстiв! От як повинен
реагувати Iнарак, а не соцiал-демократичнi слиньки, з якими ви й товариш
Паровоз так панькаєтесь. Що вам дали вашi переговори досi? Що соцiалiсти
вже вiдмовляються перевiряти нашi скла? Так? Бояться отруїтись? Так вони
вам вiрять? Звичайно, соцiал-демократiя вам рiднiша, нiж Iнарак.
Тут Макс не витримує й гатить кулаком по столу.
Хто смiє йому такi образи кидати? На яких пiдставах? Що вiн без кровi й
убивства хоче об'єднати всi робiтничi органiзацiї? Це злочинство? А чи
знає страшно революцiйний i кро-вожадний товариш Тiле, що його методи, якi
вiн пропонує, викопують сотнi проваль усерединi пролетарiату? Терор тепер
буде ще гiршою провокацiєю, нiж труїння полiцiї. Сонячна машина тодi
загине. Що дали переговори? А те, що той самий Союз Металiстiв, орган
якого товариш Тiле пропонує читати, бере акцiю в свої руки. Iнараковi
треба вiдiйти набiк. Так, набiк, пожертвувати собою. Хай вони ведуть далi.
Доктор Тiле знизує плечима. Добре. Нехай Союз Металiстiв бере. Добре. А
Об'єднаний Банк тим часом викличе таку панiку, що вiд самого слова
"Сонячна машина" люди тiкатимуть стрiмголов. А Iнарак загине .безславною,
ганебною смертю, зненавиджений i проклятий робiтництвом. Нехай, нехай Союз
Металiстiв провадить справу. Добре. Але нехай товаришi "?об'єднаннi"
пам'ятають, що не всi члени Iнараку такi мирнi ягнятка, як то досi думають
деякi товаришi. Статут Iнараку нiким iще не змiнений. Це вже майже одверта
заява про непiд-лягання постановi бiльшостi, це загроза розломом
органiзацiї, братовбивством.
А жах усе шириться та шириться, чадним димом обкутує казку. Така
близька, така вже от-от ухоплена мрiя, така сонячно-радiсна, така п'яна
любовнiстю, волею, раптом перевертається в чорне страхiття з огидними,
вишкiреними зубами смертi. Невже щастя є тiльки вiчний, недосяжний мiраж
для людства i вся iсторiя людей буде безупинним блуканням по пустелях за
цим мiражем i встелюванням кiстками свого шляху?!
***
А тут iще з Рудольфом щось сталося. Не тiльки ця провокацiя полiцiї, а
ще щось iнше. Чогось нервується, задумується, мучиться.
В майстернi тихо стало. Наделi вже працюють без смiху й жартiв. Як кулi
в обложеному мiстi, виливають i подають вони скла тим, що борються там, на
полi бою. Фрiц стискає кулаки, зацiплює щелепи. Герман понуро посвистує, а
Наделевi, старому Наделевi, нiяково перед синами: що робить його
соцiал-демократiя, щоб викрити це страшне злочинство полiцiї? Вона внесла
iнтерпеляцiю до мiнiстра внутрiшнiх справ. Чи знає пан мiнiстр i так далi.
Ах, боже мiй, пан мiнiстр страшенно перелякався. Розумiється, знає, бо сам
це робить! Старий Надель згоден iз синами, але не згоден, що всi
соцiал-демократи такi. Обурення росте. Машина робить своє дiло, вона
бореться-сама за себе. Тi, що взнали її, тi не можуть повiрити й тисячам
смертей.
- Нiчого, дiти, нiчого, не треба тiльки падати духом. Треба працювати.
I акуратно, точно, систематично працювати. Головне - працювати, синки.
I синки працюють, часом уважно поглядаючи на доктора Рудольфа, що
сидить iз газетою, вп'явши очi в одну точку, i нiчого не чує й не бачить.
А потiм раптом зiтхає, запустить пальцi в волосся та так посуне їх на
потилицю, наче хоче здерти шкуру з черепа. I все тепер газету читає! Але й
не читає, а тiльки вiзьме, погляне, покрутить, перегорне, щось трошки
прогляне й зараз же задумається, нiби читав години з двi якусь глибоку
книгу.
А вночi старий Надель чує, як доктор Рудольф не спить, як ходить по
майстернi, щось часом бурмотить i зiтхає. З провокацiї журиться? Чи якась
iнша туга йому в серце запала?
Макс уже i так, i сяк пiдходить до Рудi, але нiчого добитися не
вдається. Може, Рудi нудно? Може, Рудi хотiв би коли не-будь уночi
проїхатись в авто мiстом або в лiс?
Нi, Рудi не хоче рискувати Та й не нудно йому. Чого ради?
- Ну, а що з тобою. Рудi?
Рудi мовчить i щось думає, вже не слухаючи Макса.
I раптом одного вечора, коли вони сидять самi в майстернi, Рудi
пiдходить до Макса, кладе йому руку на плече й тихо каже.
- Максе, можеш зробити менi одну дуже важну послугу?
Макс сильно, охоче, стрiпнувшись увесь, хапає й притискає цю руку на
своиому плечi.
- Та будь ласка. Рудi. Все, що хочеш! З радiстю!
- Ну, радостi, мабуть, буде тобi мало.
Рудольф здiймає руку й сiдає бiля столу так, щоб свiтло лампи було за
ним Очi його не дивляться одверто, ясно, як раз у раз. Це дивно, це - дуже
дивно!
- Ну, я слухаю. Рудi!
- Добре Зараз.. Я прошу влаштувати менi побачення з принцесою.
Макс швидко задирає голову догори й так лишається, як пришпилений до
стiнки чорний жук.
Рудi ж уперто спокiйно розглядає пiдлогу. Чи може Макс це зробити йому
так, щоб не вийшло шкоди справi?
- З принцесою?! З тою, що в Елленбергiв?! Що ж ти маєш до неї?
- Менi треба, Масi.
Макс починає розумiти, але не може, не сила йому вiрити своиому
розумiнню. Рудi ж так мовчки, так непорушне сидить, що треба вiрити.
Хм Тепер усе ясно. Одну дивнiсть роз'яснює друга, ще бiльша.
- Що ж, Рудi? Коли це так.. треба тобi, то.. Але чи схоче ж. принцеса?
Доктор Рудольф мовчки бере газету, обкреслює нiгтем якесь мiсце й подає
Максовi.
"Того, хто помилився весною в саду, хто вмiє дотримувати слова, об'єкт
помилки пiд словом честi повної безпеки просить про побачення".
- Так ця дивна оповiстка... до тебе?!
День у день вона акуратно з'являється по всiх газетах на першiй
сторiнцi, обведена густою, чорною лiнiєю, викликаючи в читачiв тисячi
здогадiв усякого роду вiд гумористичних до трагiчних. I нiколи Максовi за
всi блага життя не могло б спасти на думку, що автором її є ота велична,
честолюбна, жорстока, суха дегенератка, нащадок нiмецьких монархiв,
наречена некоронованого самодержця, царя Нiмеччини, а адресатом - його
брат, син льокая, його аскет Рудi. Значить, у них там були якiсь свої
вiдносини, "помилки", "слова?". Вона просить про побачення?!
Макс кладе газету на стiл i починає ходити по майстернi, обминаючи
валiзку iз старим битим склом.
- Добре, Рудi. Дiйсно, по щиростi, я без великої радостi буду робити
тобi цю послугу. Я, звичайно, нiчого не знаю для чого, через що це
побачення. Але те, що я знаю вiд мами про уч
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.