Сонячна машина скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Винниченко, Володимер .: Сонячна машина


Постраничное чтение книги онлайн Сонячна машина.txt

Скачать книгу можно по ссылке Сонячна машина.txt
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100
сне руку
Рудольфовi, Максовi, радiсно, в захватi дивиться на купу золота й грошей в
коробцi авто й не знає, чим би йому ще висловити, виявити ту силу, що
розпирає його груди.
А юрба вже пiдхоплює автомобiль, веде його крiзь гущу кричущих,
махаючих, п'яних од перемоги, полегшення, щастя тiл. I в коробку авто на
ноги, у груди Рудольфа й Макса летять грошi, годинники, перснi - все, що є
найцiннiше на кожному.
***
А в кабiнетi Мертенса вiдбувається екстрене засiдання Управи
Об'єднаного Банку. Вiкна позачинюванi, штори позапинанi, холодники
провiвають i холодять повiтря, але обличчя червонi, пiтнi, гарячi не
сонячним палом. Немає нi поважно стi, нi врочистостi, навiть порядку немає
в цьому зiбраннi пiднятих, стурбованих, пригнiчених, розлючених людей.
Мертенс, набiгаючи сiдластим чолом на райхсканцлера, гнiвно трясе великим
червоним кулаком.
- Йолопи! Дурнi! Як смiли допустити цього божевiльного Штора?! З якої
речi? Що? Ситуацiя? Загроза вибуху? Кого? Як? Хiба в уряду сил нема? Хто,
маючи в руках силу, робить такi ycтyпки? Хто? Iдiоти тiльки! Прийняти
компромiс! Сво боду Сонячної машини! Це значить дати розбити себе вщент
Ущент, чорт його забирай! Та послухайте донесення. Ну? По лiцiя на вулицях
обнiмається з юрбою. Полiцаїв засувають головами в апарати - i вони
крутять сонячний хлiб, а юрба круг них танцює танець дикунiв. Що? Нi! А
армiя? Вiйсько? По казармах у мент поз'являлись Сонячнi мащини, В один
мент! Значить, вони були вже там i ранiше? Га? Це така армiя? Що?
Рейхсканцлер пригнiчено, безпорадно знизує плечима. Що ж можна було
зробити? Комiтет Сонячної машини змобiлiзував усi сили Вiн вiв свою акцiю
дуже обережно. Вiн не виставляв нiяких вимог, не був проти вiйни. Симпатiї
мас були на його боцi.
- Симпатiї, симпатiї! Чорт бери всякi симпатiї ваших мас. А сила на
чийому боцi? А армiя?
Райхсканцлер знову знизує плечима й витирає просто рукою пiт iз носа. В
тому то й рiч, що певностi щодо армiї немає. В армiї було глухе
невдоволення забороною Сонячної машини. Мозок маси не може збагнути всiх
можливих консеквенцiй од дозволу й бачить тiльки найближче; чому, справдi,
не дозволяється Сонячну машину, через що за неї стрiляють людей. I
невiдомо, що могло б бути, коли б дiйшло до сутички з сонцеїстами.
Мертенс засовує руки в кишенi й вражено пiднiмає голову. Що? Пан
райхсканцлер не знає, що могло б бути? Могло б бути те, що на площi
лишилось би з пару тисяч трупiв, а вся пiдла маса тепер не танцювала б iз
полiцаями на вулицях "танок сонячного хлiба", а тихенько сидiла б по своїх
норах. Кров? Трупи? Та що ж це значить в очах дiйсного державного мужа,
тверезого й дiйсно гуманного полiтика? Що це в порiвняннi з тим нещастям,
яке загрожує вiд слабостi, вiд легалiзацiї сонячного божевiлля?!
До пана президента раптом тихо пiдкочується Вiнтер i щось шепче йому на
вухо. Пан президент уражено скидає на нього очима, зразу мiняється,
пригладжує жабо на грудях, хапливо витирає набухле чоло й гиркає:
- Розумiється, прийняти! Моментально. Панове, наше дiлове засiдання
вшанувала своїм прибуттям висока гостя.
Вiн поспiшно йде до дверей, твердо й важко переставляючи короткi ноги й
витираючи пiт iз лиця й рук.
На порозi розчинених Вiнтером дверей з'являється чорна постать принцеси
Елiзи з двома яскравими кольоровими крилами червоного волосся пiд крилами
темного капелюша. Лице її рiвно-блiде, очi блищать пiднято, хижо. Вона
входить швидко, рiшуче, пiдвiвши голову, не зважаючи на повитягуванi
постатi багатьох людей у кабiнетi. Вона, здається, i на самого пана
президента не звертає великої уваги, й на привiтання його вiдповiдає
похапцем, недбало, не слухаючи. На устах у неї якийсь чудний усмiх - не то
трiумфу, не то сарказму, не то лютi.
- Пане президенте! Я до вас заїхала на хвилинку по дорозi. Подiлитися
своїми враженнями вiд знаменитого вчинку нашого райхстагу. Ви знаєте, пане
президенте, хто є тепер, сьогоднi и на будуче королем Нiмеччини? Нi?
Навiть не догадуєтесь?
Вона чогось озирається по кабiнету, бачить позапинанi штори, швидко
пiдходить до них, одпинає й дивиться у вiкно. I зараз же, озирнувшись до
Мертенса, киває йому головою.
- Прошу! Прошу подивитись!
Мертенс i все засiдання пiдходять до вiкон i дивляться. За гратами
парку вулицею суне натовп iз зелено-золотими прапорами. Посерединi його
ледве рухається автомобiль, уквiтчаний квiтками, гiрляндами зеленi,
обмаяний прапорами.
- Трiумфальний похiд короля Нiмеччини, Рудольфа Штора, сьогоднi
коронованого парламентом на царство. Народ вiтає його. Полюбуйтеся, пане
президенте, i ви, панове. Порозчиняйте вiкна й послухайте їхнiх вигукiв.
Мертенс понуро-уважно зиркає на незвично пiдняте, рiвно-блiде,
блискаюче чудною металiчною зеленню очей лице принцеси.
- Царство недовге, ваша свiтлосте. Недовге.
- Ви так думаєте? А я думаю, що довге.
- Помиляєтесь, ваша свiтлосте. Помиляєтесь. її свiтлiсть рвучко,
нестримано повертається до присадкуватої постатi, яка вже знову запiзно
спокiйна й велична.
- Що ж ви можете зробити тепер? Що? Ви ж уже знаєте, що обидвi
манiфестацiї злилися в одну? Тож вони возять Рудольфа Штора на тронi. I не
вiйнi вони кричать славу, а Сонячнiй машинi! I не вам, пане президенте, а
Рудольфовi Шторовi! I вiйсько ваше йде за ними. Подивiться, бачите
вiйськову форму мiж юрбою? Я сама бачила, як цiлi вiддiли, що мали
стрiляти цю банду, пiсля постанови парламенту, не слухаючись офiцерiв,
змiшувалися з юрбою й вигукували сла ву Сонячнiй машинi. Що ж ви можете
тепер зробити?!
Мертенс спокiйно хитає головою, уважно зиркаючи на при нцесу (Яка тепер
надзвичайна схожiсть з Мартою Пожежою! Зовсiм та сама п'яна, дика
жагучiсть, якою тiльки Марта вмi ла вибухати!)
- I все ж таки, ваша свiтлосте, юрба є юрбою, а державна органiзацiя є
органiзацiєю. А крiм того, ваша свiтлосте, ми маємо ще iншi засоби
боротьби з цим стихiйним нещастям, що вибухло над нами. Але про цi засоби,
коли дозволите, я докладу вам другим разом. I ви, може, змiните свiй трохи
песимiстичний погляд на справу. Що?
Принцеса Елiза пильно дивиться на нього. Але вираз усiєї постатi пана
президента такий спокiйний, певний i трохи вибачливий, що принцеса вся
зразу затихає. Немов отямившись, вона прохає вибачення, що перебила важне
засiдання, киває всiм головою й у супроводi пана президента виходить.
***
"Мiй великий затворнику, мiй любий, надзвичайний Рудi! Шлю Тобi чергове
звiдомлення, мiй безладний, п'яний од щастя гiмн Тобi!
Рудi, вiдбувається величезний, грандiозний, нiколи не чуваний в iсторiї
людей процес. На очах, на Твоїх власних очах, iз швидкiстю блискавки (коли
говорити про iсторичне життя) вiдмирає цiла епоха! Без кровi, без боїв,
без барикад, шибениць, гiльйотин, без великих струсiв, переворотiв, без
помпи й декламацiй сходить iз сцени iсторiї цiлий соцiальний лад.
Вiн сам не помiчає того, вiн iзсувається, як оповзини з гори, вiн
розтає, як тi величезнi льодовi гори, що з пiвнiчного бiгуна спливають до
Великого Океану.
I це робить маленьке кругленьке скло. Твоє скло, Рудi! За цi два тижнi,
що почали працювати нашi фабрики (я ж писав Тобi, що, крiм Твоєї
центральної, е вже п'ятдесят сiм iнших по всiй Нiмеччинi), Комiтет
Сонячної машини роздав уже бiля чотирнадцяти мiльйонiв стекол. Пiв Берлiна
вже годується тiльки сонячним хлiбом. Ти не можеш собi уявити, що
твориться бiля Комiтету Сонячної машини. Як якiсь хвостатi їх тiозаври,
черга народу стоїть уже вiд самого ранку довжелезними хвостами.
Уряд притих. Парламент розпущено. Апарати їхнi на їхнiх очах
розвалюються, розсипаються, дiрявiють. Вищi, нижчi, великi й дрiбнi
урядовцi врiвнi з робiтниками лавами сунуть по скло. I з дня на день
канцелярiї, контори, бюро, мiнiстерства, всякi урядовi, приватнi й навiть
громадськi установи рiдшають, стають бiднiшi на персонал. Усякий, що
дiстає сонячне скло, зараз же, натурально, кидає службу й роботу. Для чого
тепер їм служити? З якої речi?
Отже, бiльш нiж сто тисяч людей щодня увiльняється вiд своїх
дотеперiшнiх "обов'язкiв" Бiльш, нiж сто тисяч довiчних каторжан щодня
виходить на волю. Рудi! Вони вилазять iз усiх можливих щiлин - з льохiв,
пiдземелля, вiд вогняних печей, верстатiв, з порохнявих бюро, iз
магазинiв, контор, майстерень, вони сотнями тисяч вилазять за мiсто iз
своїми Сонячними машинами, з дiтьми, батьками, вони напiвголi отарами
лежать на травi, в лiсi, на сонцi, в холодку - скрiзь. Вони не вiрять
собi. невже вони нi завтра, нi пiслязав тра - нiколи вже не муситимуть
щодня вдосвiта схоп люватись, нашвидку ковтати свiй убогий снiданок i бiг
ти на свою каторгу? Невже вони можуть знати, що вони вiльнi, що нiхто їх
за їхнє свято не покарає, не оштрафує, що їхнi дiти вiд цього не
голодуватимуть, що вони можуть дивитися на сонце, на лiс, на траву i
вранцi, i вдень, i коли схочуть? Вони, як дiти, нi, як народженi на свiт у
дорослому вiцi. Вони зворушливi до слiз. Рудi: вони ж так нiчого не
знають, так вони мало бачили, їм же не було часу, вони мусили "працювати".
Рудi, Ти вбив страшного диявола: працю-конечнiсть, працю-обов'язок.
Тiльки Сонячна машина показує, що праця каторга є прокляття людини.
А Ти знаєш, хто, власне, тепер дiйсно Уряд? Комiтет Сонячної машини,
або, як скорочено його вже називають "Каесем".
Каесем орудує життям Берлiна та й усiєї Нiмеччини. Вiн регулює рух
потягiв, вiн дає чи не дає дозвiл на всякi заходи старого уряду, до нього
звертаються iз скаргами, домаганнями. Вiн, розумiється, не має нiякої
охоти перебирати на себе всiєї порохнявої, трухлявої халабуди старого
уряду. Коли вiн завалиться сам собою, Каесем перетвориться в новий уряд.
Коли порозсуваються й порозвалюються всi старi уряди земної планети,
витвориться один-єдиний уряд усiєї землi. Уже (Ти, мабуть, читав)
органiзується єдиний iнтернацю нальний Каесем. По всiй Європi й Америцi
вiдбувають ся грандiознi демонстрацiї за Сонячну машину. Уряди й королi
капiталу в панiцi. Приклад Нiмеччини не настроює їх занадто оптимiстично.
Але нашi (у згодi, здається, з усiма європейсько-американськими) затiвають
одну хитру комбiнацiю: скористувавшись оповiщенням прибитої на цвiту
вiйни, звернутися до Союзу Схiдних Держав iз проханням окупувати Нiмеччину
й тi частини Європи та Америки, що зараженi Сонячною машиною, для
генерального очищення вiд цiєї страшної хороби. Китайцi, японцi, iндiйцi й
африканськi негри повиннi взяти на себе святу мiсiю врятувати америка-но
європейську цивiлiзацiю.
Бiднi королiвське-магнатськi голови, вони догарячились зовсiм до
божевiльних фантазiй! В їхнiх газетах натякається для пiдбадьорення
засмучених, що Союз Схiдних Держав от-от випустить на Америку й Європу
мiльйонову летючу армiю. На Нiмеччину припадає нiби триста тисяч лiтакiв.
Менi здається, що Союз Схiдних Держав скупиться - обмалкувато.
Рудi! Старий лад одмирає. Але на його мiсце прийде новий, сонячний.
Каесем уже виробляє плани нового господарства, нового устрою без примусу,
без насили, без каторги - новий, вiльний, творчий лад! Уже призначенi
з'їзди, конгреси, вже вiдбувається перебудова психiки, iдеологiй,
свiтоглядiв, фiлософiй. Нiяких бiльше класiв, партiй, релiгiй, моралей,
кайданiв, перетик, злочинств i чеснот - нiчого. Тiльки Сонце, Праця й
Наука!
Менi дух забиває на саму уяву, що ми, люди, тепер можемо зробити. Ти
коли-небудь думаєш. Рудi, кон кретно, реально про це? Яку гiгантську силу
ми тепер можемо розвинути. Та я певен, що через якийсь десяток лiт зможемо
експедицiю на найближчi планети послати. Ми увiйдемо в безпосереднiй
контакт iз всесвiтом!
Ми вберемо землю, як лялечку, як один прекрасний твiр мистецтва. Ми
зробимо її вiчним земним раєм, де яраця буде насолодою - творчiстю. Через
якийсь мiсяць-два Сонячна машина запанує на всiй землi. (Слава
капiталiзмовi, який утворив для неї таку чудесну технiку сполучення людей,
таку величезну базу для вiльної творчостi. Пером йому земля за це!)
Через пару мiсяцiв квiт науки, розуму, знання людства витворить нову,
свiдому програму буття землi. Коли ти приїдеш до Берлiна, Рудi, коли,
значить, за Твоєю обiтницею вся Нiмеччина буде насичена сонячним склом, ти
не впiзнаєш нашого колишнього чадного Берлiна. Ти знайдеш нових людей,
иовi вiдносини, нове господарство, новi грандiознi перспективи.
Рудi, любий, великий мiй Рудi, ми весело регочемо, згадуючи цю
стару-стару гумористику. Вищiсть культур, рас, нацiй, патрiотизм,
батькiвщина - що це тепер? Смiшнi, архаїчнi убрання поганських шаманiв,
якими вони потрясали перед масами, вмовляючи в них почуття набожностi й
страху перед iдолами та їхнiми жерцями.
Але годi на сьогоднi. Ще кiлька слiв про наших "найближчих". Бачився з
мамою. Сяє гордiстю й щастям. Це ж Ти, Рудi, її улюбленець, це Ти даєш
людям щастя, перевертаєш трони, стираєш державнi кордони, перероджуєш
людську психiку. Хiба нема їй iз чого сяяти гордiстю?
Але батько... непоправний. Ти руйнуєш Порядок, ти вносиш безладдя, ти
викликаєш у людей усе темне, звiряче i вбиваєш людське. Одне слово. Ти й
Твоя Машина є злочинство, а батьковi - сором i ганьба. I, розумiється, вiн
сонячного хлiба не їсть, вiн додержується "старої вiри". Мама iз жалостi
варить йому й далi стару гидь, та не знаю, чи довго вона буде витримувати
цю впертiсть.
Граф також на "старiй вiрi". Мама дивується: якийсь час вiн дуже
настiйно вимагав доставити йому Сонячну машину. Нахвалявся навiть
розшукати. Тебе й неодмiнно дiстати. Але, коли настала легка можливiсть її
мати, раптом одмовився й нiзащо не хоче вживати. В чому
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.