Сонячна машина скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Винниченко, Володимер .: Сонячна машина


Постраничное чтение книги онлайн Сонячна машина.txt

Скачать книгу можно по ссылке Сонячна машина.txt
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100
ють, смикають, вимагають вiдповiдi, грiзно наступають
на нього. Вiнкельман нарештi виривається й стрибає на стiлець.
- Та дайте ж, панове, слово сказати! Що за чорт такий! Ви на мене так
напали, наче я самий органiзатор цього переселення синiв сонця Я зовсiм не
кажу, що це охопило вже весь Берлiн. Вашi помешкання ще цiлi, цiлi, цiлi!
Заспокойтеся! Було кiлька випадкiв! Я вам бiльше скажу... Тихо, панове!
Послухайте!.. Прошу, тихо! . Я вам бiльше скажу: в Каесемi товпляться
десяткiв зо три власникiв розгромлених за сьогоднi магазинiв Пролетарiат
одбирає в буржуазiї зробленi ним товари Найкращi магазини вщент
розграбовано. I Каесем так само обiцяє видати вiдозву. Отже ж, не хвилюй?
ся й не...
- Вiнкельмане, не час для жартiв!
- Нi, панове, якраз час для жарив. Прошу трошки уваги. Прошу, кажу,
уваги! Панове, оповiщаю вам, що ху-iко ми будемо навiть дуже весело
жартувати! Чуєте? З найповнiших джерел годину тому я довiдався, що через
тиждень Берлiн, Нiмеччина, Францiя, Англiя, - одне слово, вся Європа буде
окупована Союзом Схiдних Держав. Договiр уже пiдписали всi уряди.
Мiльйонова повiтряна армiя Союзу Схiдних Держав, озброєна газовою й
променевою артилерiєю, стоїть напоготовi.
В храмi залягає на якийсь мент тиша, ошелешення I раптом десь iз кутка,
з-за лопухiв, чiтко лунає грiзний хрипкий голос:
- Це знову жарт, Вiнкельмане?!
Людиносхожа постать швидко повертає щелепасте, з крихiтними гудзиками
очей лице в бiк голосу й урочисто пiдносить догори зелену лапу.
- Присягаюсь моїм гонораром у "Свiтовому Фiльмi" - найсерйознiша
правда! Через тиждень, повторюю, ми будемо мати честь вiтати жовто-чорних
гостей у нашому божевiльному Берлiнi.
- Чому ж через тиждень?
Подiбне до людського обличчя живо повертається й на цей голос:
- Тому, що через тиждень увесь наш сонячний пролетарiат iз його
Каесемом можна буде взяти голими руками. Через тиждень не знайдеться
десятка людей, здатних до оборони й органiзацiї. Розумiєте? Через це, мої
панове, ми навiть не повиннi б дуже боронитися, коли нас грабують, бо це
тiльки прискорює процес розкладу. Але, звичайно, не всi ми здатнi на
героїзм.
У храмi вже оживає гомiн, нерiшучий, непевний, з нотками полегшення,
несмiлої радостi, стриманого захвату, але й боязкого сумнiву. Це занадто
велике щастя, щоб у нього можна було так одразу повiрити. Чи не фантазiя
це? Чи не витвiр мрiйного вiдчаю? Адже цiлком вияснилося, що Союз Схiдних
Держав рiшуче вiдмовився вiд цiєї пропозицiї, боячись зарази. Навпаки, в
нього тепер усi силкування напрямленi до того, щоб iзолювати себе
якнайщiльнiше вiд Заходу й винищити в собi тi мiкроби хороби, що занесенi
туди Iнараком i Каесемом.
Вiнкельман рiшуче, радiсно водить над головами рукою так, наче розмiтає
на всi боки всi цi мiркування.
- Неправильно! Дiйсно, раз був Союз одмовився Але тепер вiн мусить,
розумiєте ви, мусить виступити. Саме, рятуючи себе, вiн мусить урятувати
нас. Бо коли на Заходi буде панувати ця хороба, то ясно, що i Схiд ранiш
чи пiзнiш теж заразиться. Наївно думати, що можна iзолювати одну половину
планети вiд другої, так щоб не було нiякого стику. Отже, краще ранiше
захопити в нас хоробу, нiж пiзнiше. Випекти її, випалити, видушити вогнем,
газом, промiнням.
Тут Сузанна раптом пiдносить руку й дзвiнко кидає поверх голiв:
- Панове! Я пропоную дальшi балачки на цю тему припинити.
Всi очi здивовано, непорозумiло, злякано повертаються до суворо
пiдведеної гарної голови в касцi темно-бронзової зачiски.
Макс спочатку теж здивовано пiдсуває чорно-синi брови на чоло, але
зараз же закидає голову назад i стрiляє лукавими iскрами до потемнiлих
високих хмар у стелi храму.
- Чому припинити? Чому?
Прекрасна, матово-молочна точена спина Сузi така непорушна, що Максовi
хочеться iз смiхом встати й обняти її. Ця мила, бiдна спина вагається.
- Тому, що я не можу поручитися за те, що сказане в мо-йому домi не
стане сьогоднi ж вiдоме Каесемовi.
Вiнкельман швидко й радiсно махає зеленими лапами, неначе видряпується
з води на крутий берег.
- Та, будь ласка, панi радникова, будь ласка! Каесемовi вже вiдомо, не
турбуйтеся. Вже вiдомо. Але в тому й є найкращий жарт, що вiн нiчого не
може й не зможе зробити проти цього. Вiн - безсилий, як новонароджене
кошеня. В цьому й е вся пiкантнiсть, мої панове! I хай вiн знає, що його
першого порозстрiлюють i винищать, вiн нiчого не може зробити, щоб
зорганiзувати оборону. Трагiкомедiя, мої панове!
Макс скоса зиркає на сусiдiв: хе, радiсть нарештi прориває всi гатки
сумнiвiв i бурним потоком пiдхоплює бiднi понапо-лохуванi вибранi душi
генiїв. Але яка ж жагуча, палка радiсть: у першу чергу порострiлювати
Каесем! У першу чергу!
Нi, мало - не порозстрiлювати, а повивiшувати живими на лiхтарях цих
мерзотникiв, злодiїв, душогубiв, негiдникiв, катiв, людоїдiв. Нi, ще мало
- зробити величезне багаття з апаратiв Сонячної машини й на малому вогнi
палити їх!
Макс пiдходить до Сузанниної спини, нахиляється до неї так, що чує
лицем тепло її тiла, i тихо шепоче:
- Яв страшенному захватi, Сузiї
Спина й голова, непомiтно здригнувшись, швiїт.ко повертаються до нього.
О, тепер уже зовсiм iнший воюнь ) цих величезних очах, вогонь багаття.
- Яв надзвичайному захваїї! Тiльки тепер я бачу справжню генiальнiсть,
широчiнь, великiсть творчих душ! Який святий вогонь палає на цих великих
обличчях! Ям великi iдеї- запалили їх! Знаменито!
- Пане... Нiманде! Я радила б вам краще якомога швидше вийти з цiєї
зали.
- Чого?!
- Пане Нiманде! Я не маю нiякого бажання бачити людину, яка колись була
менi.. мила, розшарпаною на шматки в моїй хатi. Iдiть собi швидше. Я
думаю, що вас упiзнали, я бачила погляди, якi на вас увесь час кидали. Ви
поводились занадто демонстративно й одмiнно вiд поведiнки всiх. Я вам
настiйно кажу: швидше й непомiтно пiти собi геть.
Макс стрiпує головою, вирiвнюється, розминає широкi плечi, поводить
ними так, наче має зараз витримати на них цiлу юрбу генiїв, i п'яно
розгортає м'ясистi подвiйнi губи.
- Навiть непомiтно?! Невже так страшно?! Сузаннинi уста зовсiм не
подiбнi до колишнiх, ах, зовсiм не лукаво-смiхотливi. Сузинi це уста -
вони сухi, жорсткi, чужi-чужi.
- Максе! Коли ти покладаєшся на мою оборону, то ти помиляєшся навiть
авторитет господинi дому не може нiчого вдiяти там, де палахкотить полум'я
справедливої ненавистi. Єдине, чого я мала б добитися, - це щоб тебе було
викинуто з; дверей дому на вулицю. Але сподiваюсь, ти не...
Що далi мала сказати мила Сузi, Макс не знає. Вiн стрiпує ще раз
головою так, що пасмо хвилястого чуба спадає на чоло, i легко стрибає на
стiлець.
- Панове генi!!!
Ха, як слухняно й чуло реагують вищi iстоти!
- Дозвольте подати вам маленьку пораду. Не дуже захоплюйтеся творчою
фантазiєю пана Вiнкельмана. Все, що вiн тут говорив про армiї Союзу Держав
Сходу, - тiльки мрiя.
Голови здивовано перезираються- що каже цей .. добродiй? Хто вiн,
власне?
Пай Вiнкельман iз другого стiльця гнiвно викочує гудзики очей.
- На якiй пiдставi ви маєте смiливiсть давати вашi поради? Макс
примружує очi.
- На пiдставi найдокладнiших фактичних даних, пане добродiю. Не
"джерел" i чуток, а радiотелеграфiчних сьогоднiшнiх звiдомлень Каесему
Пiвнiчної Африки. Союз Схiдних Держав на порозi свого розкладу. Армiї
поспiхом розпускають. Серед урядiв панiка "Хороба" вже в Африцi й Азiї,
мої любi панове!
- Та звiдки ви все це знаєге, чорт забирай?! Макс весело-недбало й
лукаво примружує очi.
- Я член Каесему Нiмеччини, мої панове.
Сузанна швидко машинально пiдсувається ближче до стiльця Макса й злегка
виставляє руку, наперед готова спиняти скаженi хвилi тiл.
Але диво: нi хвиль, нi скаженостi немає. Навпаки, раптове still. А
серед притишення - враженi широкi очi, шелест здивування, ошелешення,
цiкавостi, страху.
Сузанна бачить, як iз-за голiв випинаються iншi голови, як деякi
тихенько пiдсуваються ближче, як у деяких очах уже з'являється ласкавенька
м'якiсть поштивостi.
I ще бачить Сузанна, як Вiнкельман непомiтно злiзає з стiльця, а Макс,
навпаки, зручнiше вмощує ноги, з п'яним нахабним викликом мружачи синi
вiї.
- Так, мої панове, я член Каесему. I на цiй пiдставi я мушу вас
розчарувати, мабуть, чорно-жовтим гостям не доведеться робити багаття з
Сонячної машини, а нам висiти на лiхтарях Берлiна. Ех, панове! Чого ви так
порознервовувалися? Що сталося? Помешкання вашi забирають? Ганчiрки?
Щiточки до зубiв? Ах ви, генiї, широкi, творчi натури! Та як ви не бачите,
що всi вашi помешкання, ганчiрки, всi навiть храми й палаци є крихiтне,
мiзерне зерняточко пiску перед тим, що має бути?!
По головах пробiгає вiтрець руху и гомiн здивованого обурення: яке
право має цей добродiй говорити таким тоном тут? Але добродiй, видно,
справдi має право - вiн iще певнiше й п'янiше задирає голову, змахує
рукою.
- Ну, що таке цей храм? Ну, хай його займуть отi "кретини" й
"грабiжники", як ви кажете. Та через рiк-два вся земля буде забудована
тiльки храмами й палацами! Ганчiрки? Та все людство буде вдягнене в шовки,
в найдорожчi, найкращi тканини. Мистецтво? Та як ви, якраз ви, люди
мистецтва, поезiї, творчостi, як в и но вiдчуваєте, не розумiєте, що саме
для вас найширше поле розчиняє Сонячна машина? Саме для вас, для
творчостi, для краси Для Bdc же розгортаються велетенськi сцени,
грандiознi аудиторiї, вам дають мiльйони слухачiв, глядачiв,
спiвробiтникiв. Людство ж, мої бiднi ви поети, визволяється вiд влади
нижчого, матерiального, звiльняє духовi сили, випускає замкнених по
каторгах працi. Сотнi тисяч поетiв-творцiв уступає в добу творчостi. Як ви
цього не розумiєте?! I як, як ви можете оступатися за iнтереси тих, то
тримають його по каторгах працi, i хотiти вiшати й палити на вогнi тих, що
хочуть вiчної, всесвiтньої творчостi! Якого чорта ви всiма вiками й в усiх
епохах стояли на боцi тих, що спиняли дух людства до визволу? Га? Та ви ж
якраз повиннi були найкраще розумiти, наприклад, усю велич i красу
соцiалiзму. А ви що? Ви раз у раз висмiювали нас, ви глузували з нас,
побивали камiнням i оспiвували чесноти тих, хто вдавав Велику Красу i
Творчiсть. Вам добре платили за це? Ганчiрками, палацами, винами,
брильянтами? I ви готовi тепер повидушувати мiльйони тих, що були в
каторгах, за те, що вони хочуть жити теж не в ямах, не в брудi, не в
струпах, а подiбно вам? От так ви розумiєте творчiсть?
Ах, голубчики ви мої! Та плюньте ви на свої зубошпички! Пороззувайте
вашi душi! Пороздягайте ви к чорту вашi ганчiрки! Та ходiм разом
працювати. Працювати над тою красою, якiй ви нiби служите Ходiмте творити,
панове творцi! Ви радiєте, що в Каесемi мало сил? Що ми не можемо захопити
всiєї величезної стихiї, яка виривається з старих форм? Та плакати вам,
саме вам, панове, треба! Та треба бiгти до нас, треба всю свою науку,
вмiння, розум, енергiю, красу - все-все прикласти, щоб направити стихiю
Гей, панове, кажу вам. плюньте на свої старi ганчiрки! Приймайте сонячний
хлiб i хо-дiмте на сонячну велику роботу! Га? Згода?
Жовто-бiлява гриваста голова з смуглявим п'яним лицем, з темним
рум'янцем, з розхристаними очима, з буйним червоним усмiхом у чеканнi
застигає над пiднесеними до неї обличчями. I раптом живо повертається до
правого краю пiдкови-столу, звiдки лопотить бурхливий частий плескiт двох
бiло-рожевих оголених ручок. Звiдти з мокрим захватом, з бурною вiдданiстю
промiняться в нього величезнi, вже не скорботнi, вже не питайнi очi
Мадонни. О, люба, чудесна, прекрасна!
I цей плескiт розриває шкуринку замiшання - з-пiд неї вириваються з
рiзних кiнцiв аплодисменти, крики, вигуки, запитання. Здiймається знову
вихор голосiв. Вони схоплюються однi за одними, борються, гризуться,
розриваються й знову сплiтаються з другими:
- Каесем має рацiю!
- Не має рацiї!
- Армiя Сходу!
- Нiякої армiї! Геть усякi армiї!
- Хаос! Руїна! Варварство юрби!
- Слава юрбi! Слава хаосовi! З хаосу вийшов свiт!
I раптом паї усiма голосами металiчне, рiвно, дивно-спокiйно ляскае
лвiдкись од входу храму голос Сузанни:
- Панове! Прошу тишi на одну хвилину!
Занадiо спокiйний, занадто рiвний цей голос серед клекiтливих, пiнистих
голосiв. I тому з шипiнням, як хвиля од берега, спливає галас:
- Панове! Менi донесено, що в сусiднiй вiллi банда грабiжникiв убила
власника вiлли, його стару матiр i двох синiв. Тепер там iде розгром i
грабiж. Ви можете чути крики звiдси, коли вийдете на терасу дому. Я раджу
всiм, у кого дома лишився хтось близький, поспiшати додому.
Голос спокiйно замовкає. Велично закам'янiла голова Сузанни
повертається i, не хапаючись, випливає з храму, як артистка iз сцени за
кулiси.
I знову вихор, але дикий, жахний, слiпий. Вiн кидає тiлами, жене їх
через стiльцi, через скелi, грати, квiти до дверей, гримить зваленим на
мармур пiдлоги посудом, видушує iстеричн" крики, миготить смертельно
блiдими обличчями.
Макс плигає на землю i, розриваючи руками скорченi, збитi жахом тiла,
видирається з храму.
На сходах в iстерицi б'ється напiвголе нiжно бiле жiноче тiло,
задерев'янiло розкинувши ноги й боком iзсуваючись униз. Через нього
стрибають ноги мужчин у шовкових модних штанях iз мереживом на кiнцях.
Небо темно-сiре. Колючою мрячкою поспiшає дощ. З-за дерев !парку
чується важкий ритмiчний гупаючий iуркiт, потiм одразу брязкiт i гомiн
рявкаючих радiсних голосiв. А побiч них - виючi передсмертнi зойки.
Макс вибiгає на вулицю, бiжить лiворуч, розпихає спини цiкавих. Але
щодалi, то цих спин щораз бiльше, густiше, непролазнiше. I це вж
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.