Сонячна машина скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Винниченко, Володимер .: Сонячна машина


Постраничное чтение книги онлайн Сонячна машина.txt

Скачать книгу можно по ссылке Сонячна машина.txt
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100
болю цупко тримаючись за спинку фотеля.
А гуняво тоскнi, безсоромно нiжнi звуки за дверима гойдаються,
вихитуються. Для чого, для чого вона приїхала сюди?!
- Елiзо! Ви вже хочете їхати? Правда? Так швидко? Чого? Нецiкаво!
Шепiт швидкий, стурбований, трошки нiяковий.
- Трудо, менi дуже прикро, що на ваше слово не можна покладатись. Я
думала, що цим разом...
- Елiзо, я ж не сказала, що ви тут. Я дотримала свого слова їй-богу! А
Рудi весь час так хотiлось особисто подякувати вам Елiзо, ви будьте
спокiйнi - Рудi абсолютно нiкому не скаже. Ну, не сердьтеся на мене.
Добре? Та й що тут такого? Принц Георг же не довiдається, що ви дивились
на такi неморальнi речi. Ну, як же вам подобається наш салон? Таких у нас
є вже дванадцять! Скоро, Елiзонько, сам Сукурамi тут танцюватиме.
Побачите!
- Трудо, я вас прошу вiдвезти мене додому. В мене голова болить.
Справдi, голос тихий, з нотками зацiпленого болю Труда замовкає, робить
широкi очi й обережно пiдходить до непорушної темної постатi.
- Правда, Елiзо? Я зараз. Бiдна Елiзонька! Я тiльки скажу пару слiв
Iрмi - i ми зараз же поїдемо. Двi хвилинки!
Труда швидко навшпиньках виходить i бiжить до салону сказати пару слiв
Iрмi.
Iрма сидить з iндусом якраз проти дверей. Труда її виразно бачить, але
водить очима в усiх напрямках i не говорить їй пари слiв. А побачивши за
колонами самотню високу постать Макса, рiшуче, не вимахуючи по-хлоп'ячому
руками, навiть не горблячись, пiдходить до нього.
- Максе, менi треба сказати вам пару слiв.
Макс лiниво розмикає схрещенi руки й ноги, недбало вiдриває спину вiд
колони й iде за Трудою до сусiдньої кiмнати.
- Прошу щiльно зачинити за собою дверi.
Дверi лiниво й щiльно зачиняються
Макс, не хапаючись, повертається й здивовано дивиться: перед ним не
Труда, не маленький хлопчинка з недбалими манерами, а вирiвняна строга
постать жiнки з гордо пiдведеною головою й велично припущеними на очi
повiками I не смiшновелично, а власно-велично.
- Добродiю Максе, дозвольте спитати, що це все значить?
- Що саме?!
- Вся ваша поведiнка?
Макс нудно поводить одним плечем.
- Поведiнка - як поведiнка А в чому рiч?
- Вам вiдома остання постанова найвищої Ради?
- Яка саме?
- Про завдання сонцеїстських жiнок.
Максове лице неохоче кривиться усмiхом.
- Я вас питаю: вiдома?
- Занадто добре.
- Ви - сонцеїст?
- У чому рiч, Трудо?
Труда стоїть все в тiй самiй позi, а голос теж надзвичайний, рiвний,
величний.
- Ви - не сонцеїст, добродiю. Ви - старий трупоїд i рабовласник. Я вам
це кажу цiлком переконано .I зовсiм не для себе. А для того, щоб ви не
шкодили спiльнiй справi.
- О? Чим же я шкоджу, дозвольте спитати?
- Вашим виглядом, вашою поведiнкою, вашими посмiшками. Хто вас просигь
iз таким виглядом являтися до салону? Ви ще дуелi тут захочете вчиняти?
Будь ласка, коли у вас не має нi крихти сили, коли ви егоїст i i... то
принаймнi не пере шкоджайте другим!
Макс високо здiймає брови.
- Ах, он у чому рiч?! Перешкоджаю! Дуже прошу вибiї чти! Я Дiйсно
злочинець я перешкоджаю такому охочому, дбайливому виконуванню завдання.
Але прошу тодi сказати менi, з якими саме любовниками вашими я
перешкоджаю, щоб я...
Труда бурно скидає з себе величнiсть.
- Не смiйте говорити таких речей! Ви - нехороший! Чуєте ви? Я нiяких
любовникiв не маю, нiхто менi навiть руки не поцiлував. Менi гидко й
моторошно подумати про ц.е Але коли б треба було, я стала б любовницею
всiєї армiї .Чуєте? I коли треба буде, завтра ж стану любовницею кожного
солдата .I не соромлюсь, i нiкого не боюсь. I не думайте, що перед вами
буду почувати себе винною За що?! Яке ви маєте право говорити зi мною
таким тоном, з такими посмiшками, з такою ворожiстю? Як вам не сором? Фе,
ви менi неприємнi. Прощайте.
I, закинувши голiвку догори, швидко проходить повз Макса до дверей.
- Трудо, почекайте, Трудо!
В голосi Макса немає вже лiнi й посмiшечки. Щось гаряче й нiякове
чується в ньому. Але якась сила несе Труду далi й не дозволяє навiть
голови повернути назад.
А в грудях почування пiднесення й полегкостi. I яке щастя, що вiн так
гаряче й нiяково сказав "Трудо!".
В бiдної ж Елiзоньки ще дужче розболiлась голова. Навiть до авто сiсти,
видно, трудно. Так одразу, без причини. Очевидно, недокрiв'я. Та,
розумiється, буде недокрiв'я вiд трупоїдства.
- Елiзо! Я вам рiшуче кажу, не агiтую, не вмовляю, а просто кажу їжте
сонячний хлiб. Ви подивiться на мого батька... Ну, не буду, не буду,
вибачте, я погана. Вам тепер не до дебатiв. Але менi так добре тепер,
Елiзо, так легко, так.. ух, так гарно, що просто нестерпно бачити вас
такою. Може, не так швидко їхати? Може, не балакати? Дуже болить? Вам
треба, приїхавши додому, полежати спокiйно. I доки ж ви будете чекати з
вашим Георгом. Ну, вiнчайтесь же з ним. Хiба це перешкоджає вiдновлювати
нам порядок? Ах, простiть, Елiзо, бiльше не буду! Кiнець. Мовчу.
I цим разом Труда таки дотримує слова навiть прощаючись, не каже нi
слова - мовчки, серйозно, поважно стискає руку Елiзи.
А в грудях - ух, весняно, легко, спiвуче дзвенить гарячий нiяковий
окрик "Трудо! Почекайте!"
***
Принцеса Елiза дiйсно слухається поради Труди - лягає на канапу i
лежить непорушне. I не встає навiть тодi, як Ганс Штор, поштиво
застукавши, просить її свiтлiсть на вечерю. їх свплiсть вечеряти не буде.
I, коли приїжджає принц Георг iз графом Адольфом, коли в присмерках
увiходять до темної кiмнати, принцеса Елiза так само лежить i не
рухається.
А коли засвiчується свiтло й принцеса Елiза бачить щось незвичне в
обличчях гостей, коли принц Георг, майже не звернувши уваги на її бiль
голови, не вiтається, а зараз же гарячково пошепки починає давати в кутку
накази графовi Адольфовi, тодi тiльки вона швидко пiдводиться, похапцем
поправлячи волосся з бокiв i пильно вдивляється в два шепочучi лиця в
кутку.
- Так зараз же зателефонуйте менi! I негайно присилайте назад авто.
Можете їхати.
Граф Адольф поштиво вклоняється їхнiм свiтлостям i швидко, нечутно
вибiгає з кiмнати.
Принцеса Елiза мовчки жде.
Принц Георг 'пiдходить до неї й чудно посмiхається. Щербини в ротi вже
немає, але лице незвичайно схвильоване, чуже, з виразно помiтними жовтими
затоками на блiдому чолi.
- Важнi подiї, кузино. Надзвичайно важнi.
Вiн кидає погляд на вiкна
- Ми - на гребенi кризи, кузиною Прийнято серйознi постановию Питання
тепер-чи вдасться ще перевести їх у життя.
Принцеса Елiза, чуючи, що нiс її стає блiдий, так само мовчки жде.
Перша постанова така iти природними шляхамию Кузина мала рацiю: помилку
зроблено з самого початку. Не взято на увагу, що Нiмеччина тепер -
первiсна країнаю Цивiлiзацiя й культура в цiлковитiй руїнiю Дiйсно, було б
справжнє чудо, коли б удалося вiдновити все так одразу. Отже, треба йти
природним шляхомю Первiснi народи переходили певнi етапи в свойому
господарствi й громадському життi. Спочатку зовсiм дикий стан, щось наче
теперiшнiй, потiм скотарство, потiм хлiборобство, потiм виробництво
дрiбне, i аж закiнчення всього ланцюга - цивiлiзацiї з усiма складностямию
Отже, тепер треба перейти всi цi етапию Звичайно, швидким темпомю Але
перейти їх треба
Таким чином увесь план кампанiї мiняється Нiмеччина лишається подiленою
на округи. Але все мiське населення виводиться з мiст i приставляється до
скотарства, хлiборобства i дрiбного ремесла. Коли буде забезпечене
годування, тодi приступати поволi до дальшого розроблення плану. Як
вивести населення з мiст? Силою, терором. Спочатку прочистити одну округу
вiд Сонячної машини, забезпечити потрiбною кiлькiстю годiвельного й
господарського матерiалу, тодi перегнати на цю територiю продезинфiковане
населення, вiдiбравши в нього Сонячнi машини.
Головне ж - негайно вивести армiю з Берлiна. Розклад набирає
каїастрофiчного характеру. Пропаганда й уживання Сонячної машини
провадиться вже в самiй армiї, по казармах.
Наслiдок тактики Сукурамi! Цю нiч буде генеральна iнспекцiя й
прочистка. Можливi ексцеси деяких вiддiлiв. Вони будуть знищенi свiтлом в
один мент. Окремi одиницi, хоч трохи запiдозренi,- розстрiлянi. На ранок
уся операцiя повинна бути скiнчена й армiя виведена в намiчену округу. А
тут, у Берлiнi, лишиться тiльки невелика, але цiлком певна частина для
дезинфекцiї мiста й населення. Цебто: всiх провiдникiв, всi непевнi з
якого-небудь погляду елементи, помiчених саботажникiв i так далi вивiшати
по всьому Берлiну. Без нiякого рахунку. Хоч десять тисяч. Рештi населення
дається три днi, щоб позносило все скло й одержало спецiальну .посвiдку.
Через три днi всякого, хто не матиме такої посвiдки, буде вбиватися на
всякому мiсцi. Через п'ять днiв усе населення повинно вийти з мiста в
призначену округу. На кордонi кожного будуть обшукувати i пропускати на
очищену територiю. Там ставиться кожного на роботу й дається риж, зерно,
м'ясо. Нiяких сонячних хлiбiв нi на хвилину!
- А чим же годуватимуться тi, що вiддадуть стекла до переходу в округу?
- Чим хочуть. Нехай голодують, здихають. Через п'ять днiв усе мiсто
буде вiддане пiд газову дезинфекцiю. Нi одної живої iстоти тут не буде.
Хто не здасть скла, лишиться трупом у мiстi. Отже, кузино, я прошу вас
негайно зiбрати все, що ви хотiли б узяти з собою, i приготуватись до
негайного вiд'їзду. Можливо, що ще цiєї ночi або завтра тут уже
розгорнуться такi подiї, при яких вам не треба бути.
Принцеса Елiза обережно, помалу сiдає на стiлець, не зводячи застиглих
заокруглених очей iз порожевiлого вiд пiдняття лиця Георга.
- Вибачте, Георгу, менi так болить голова, що я не можу ще схопити
всього. Це рiшенець остаточний?
- Остаточний i безповоротний. У палацi Мертенса засiдає Рада Армiї. Пiд
її безпосереднiм доглядом i кермом буде всю нiч провадитись операцiя
чищення. Я мушу бути там через годину. Я прошу вас, кузино, поспiшитися.
До вiдома вашого додам, що в Америцi йдуть жорстокi бої мiж сонцеїстами й
експедицiйною армiєю Три мiста знищено до одної люди ни. (Там не встигли
захопити складiв зброї, i сонцеїсти озброїлись). На заходi Європи справа
стоїть теж критично Особливо в Парижi, де так само йде невтримний розклад
армiї, хоча боїа немає. Прохають у нас якомога швидше прислати свiжi
вiддiли. На нас уся надiя. Цiєї ночi рiшається доля планети.
Принцеса Елiза не може сидiти. Ти душно, їй млосно в хатi. Вона мусить
хоч на десять хвилин вин i и в сад, отямитися, обдумати.
- Кузино, я вас дуже прошу: обдумувати нема чого. Треба тiльки
поспiшити А швидка їзда на авто освiжить вас краще, нiж сад. Дозвольте вам
помогти в збираннi речей!
Нi, Елiза мусить усе-таки вийти в сад. Їй треба подумати. 11с так
раптово, так кошмарно, так неймовiрно...
Очi принца Георга сгають загостренi.
- Кузино, ваше хвилювання надзвичайно мене дивує. Я вас не впiзнаю. Що
тут неймовiрного, кошмарного? А то не кошмар, що пiвсвiту здичавiлої А ви
не в кошмарi живете весь час? Слово честi, я вас не впiзнаю. Взимку ви
були iнша. Ви тодi вмiли розрiзняти кошмар од лiкування.
Принцеса Елiза, одначе, тягне з спинки фогеля чорну мережану шаль. Але,
випустивши з рук i не пiдiймаючи, виходить iз кiмнати. Принц Георг,
стиснувши щелепи, пiдхоплює з пiдлоги шаль, перекидає її собi на руку й
поспiшає за Елiзою.
В саду темно й тепло-вогко. Небо беззоряне, темно-сiре. Солодким i
нiжним духом попахує з бузкової алеї.
Принц Георг обережно бере пiд руку принцесу Елiзу й мовчки веде її
дорiжкою, нахиляючи голову пiд навислими вiтами. Раптом принц Георг
почуває, як по руцi принцеси проходить чудний рух. Вiн повертає до неї
голову й бачигь повернене до нього лице з двома великими, темними в сiрiй
пiвтьмi очима.
- Що, Елiзо?
Лице мовчки, неначе навiть злякано, зараз же вiдвертається, але в руцi
все той самий якийсь внутрiшнiй рух чи напруження.
Принц Георг непорозумiло дивиться на Елiзу, потiм повертає голову
направо й розумiє: в лабораторiї доктора Рудольфа свiтло. Та що ж це iаке,
нарештi? Що за гайна тут ховаєгьсн в зв'язку з цим проклятим калiкою?
Принц Георг обережно зупиняє князiвну Елiзу i, не випускаючи руки, але
прислухаючись пальцями до найменшого руху їi, шепоче:
- Бачте свiтло в лабораторiї, Елiзо?
Елiза байдуже повертає голову й м'яко, але твердо визволяє руку. (Ага!)
- Бачу. А що таке?
Який байдужий сухий голос, абсолютно нiчого цiкавого для неї в тому
свiтлi немає.
- Ви не розумiєте, що цiкавого? Це, мабуть, доктор Штор вернувся?
- О, не думаю! Може, панi Штор.
Ага, вона не думає. Такої думки й треба було сподiватися.
- А раптом доктор Штор? Його можна зразу арештувати. Це надзвичайно
важно було б. Може, ми пройшли б тихенько повз лабораторiю, кузино?
- Як хочете.
Цiлковита iндиферентнiсть, навiть iз домiшкою втоми, (А рука ж явно
дрижала!)
Обоє мовчки й помалу посуваються алеєю. Принцеса Елiза йде з нахиленою
головою в глибокiй задумi, байдужа i до лабораторiї, i до саду, i до
принца Георга.
I раптом принцовi Георговi стає соромно: вона, нащадок старого
королiвського роду, людина, для якої змалку всякий нижчий за князя -
iстота нижчої раси, вона має щось спiльне а якимсь калiкуватим чоловiком,
сином пролетаря та ще й слуги?! Та ще найшкiдливiшим мiкробом у тiй
хоробi, яка нищить усе життя самої Елiзи?! Та ще й у такий момент, коли
рiшається доля всiєї Нiмеччини, всього свiту?! Що за дикi, абсурднi думки!
В лабораторiї ж свiтло все не гасне й не гасне. Що може робити в нiй
так довго панi Штор, коли це вона там? От уже видно крiзь розчинене широке
вшно полицi, шафи, iнструменти. Чиясь тiнь хистко походить по стiнi й
зникає.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.