Сонячна машина скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Винниченко, Володимер .: Сонячна машина


Постраничное чтение книги онлайн Сонячна машина.txt

Скачать книгу можно по ссылке Сонячна машина.txt
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100
ться й серйозно дивиться
прекрасними задумливими очима у важке, iржавого кольору лице.
- Велика небезпека, пане президенте. Ваше життя ..
- Небезпека скрiзь. Не в небезпецi рiч Маєте досить вiрних людей?
- Я хочу думати, що маю.
- Їдьмо!
Мертенс рiшуче повертається й прямує до виходу, важко й твердо
пересгавляючи короткi ноги. На Марту Пожежу вiн усе ж таки не дивиться,
але, порiвнявшися з нею, раптом зупиияєгься, простягає руку й слабо, блiдо
посмiхається.
- Радий, принцесо, побачитись. Приємно вражений. Сподiваюсь iще
побачитись.
Принцеса Елiза сильно, мiцно стискає руку, шарпнувши її так само, як
колись Марта Вона ясно, з викликом якимсь дивиться на нього, хоче щось
сказати, але не встигає: японцi, негр, якiсь iншi темнi обличчя
пропихаються мiж ними, оточують Мертенса й iндуса й сердито, схвильовано
вимагають сказати, що ж їм робити. Не можуть же всi до пiдземних ходiв I
взагалi треба розробити детальнiше план. А коли через пiдземнi ходи
неможливо? Що тодi?
- Стягати всi, якi є, сили до палацу! Взяти центр! Робити над палацом
демонстрацiї, притягати до себе увагу, постягати з палацу в повiтря й лоза
палац усю варту. Зайняти в повiтрi всi пiдступи до палацу.
- Але нашi вогнi? Якi нашi вогнi?
- Жовто-зеленi. Вогнi Сонячної машини!
- Панове! Нема часу на деталi! По дорозi обговоримо
- Панове! Не робити в мiстi зайвої тривоги Не викликати настороженостi
противника.
- Але треба попередити iншi салони!
- Швидше, швидше!
Метання тiл, судорожнi стиски рук, одвертi болючi доцiлунки, чогось
шукання, скрики, здоровенний чорний кулак у iповiтрi.
- Всi невiйськовi - попереджати салони, попереджати всякого вiйськового
на вулицях, в будинках Швидше, панове, швидше!
Елiза хапає за одну руку доктора Рудольфа, за другу - Труду, що,
нарештi, протискається до неї, й тягне обох до виходу швидше, швидше
попереджати
- Елiзо! Елiзо!.. Ради бога, як це, Елiзо?
- Потiм, потiм, Трудонько! Там, по дорозi! Швидше! В нас є авто?
- Є.
- Вiддайте iншим i їдьте з нами! Швидше!
В саду в пiтьмi чути бурхливий, змiшаний iз рiзнотонних голосiв гомiн -
то вiйськовi радяться Ах, що та Труда там так довго! Зелено-жовтою смугою
розрiзується тьма над садом, i смуга прожогом летить угору, гягнучи за
собою темну масу лiтака Друга ракета свiтла, з темною довгастою гулею
лiтака За ними третя
Отак би звитися в небо! Ах, що ж та Труда!
А вiн сидигь на старому мiсцi, все такий самий затихлий, все так само
несмiло плечем шукаючи вiдповiдi її тiла. I її плече м'яко й сильно
вiдповiдає. I бiльше нiчого не треба, нiяких слiв, мов, навiть мови очей.
Аж ось нарештi летить миле Страховище. Прожогом вилiтає на авто,
обнiмає за шию Елiзу, бурно цiлує в лице, чоло, волосся.
- Елiзо?! Це ж... Це ж... Значить, це Рудi?! Рудi?!
Елiза пiдводить до неї вгору вогкi великi смiхотливi очi.
- Та ви не Елiза! Я дивилась i не могла пiзнати. Рудi, в мене голова
крутиться!
Рудi ж теж мовчить, i його очi теж чудно й вогко блищать пiд свiтлом
лiхтарiв.
Авто злегка шарпається, i Труда падає на сидiння.
- Трудо, ви показуйте дорогу. Просто? Назад?
- Просто, просто!
Труда не може сама сидiти ззаду. Вона схоплюється й примощується збоку,
тримаючись за плече Рудi - так їй видно принаймнi хоч профiль Елiзи. Але
не встигає вмоститись, як iзнову схоплюється й хапає Елiзу за руку.
- Стоп, стоп! Макс! Максе! Максе!
На тротуарi помалу розвезеними кроками посувається висока постать.
Зачувши крик, вона здивовано зупиняється й придивляється до авто
- Ну, Максе! Що ж ви стоїте? Швидше!
Але, пiдiйшовши вже до самого авто, Макс iзнову зупиняється - поруч iз
Рудi при стернi сидить простоволоса, розкудовчена принцеса Елiза! Дивиться
при цьому на нього й чудно, не то збентежено, не то лукаво, посмiхається.
I Рудi мовчить I Труда трiумфуюче стоїть i жде. Невже?!
Але Труда перехиляється до нього, хапає обома руками за плечi й тягне
до авто:
- Швидше, швидше, нема часу.
В авто ж хапає за голову й несамовито, збожеволiло цiлує. Авто знову
шарпається, здiймає вiтер i летить вулицею, ковтаючи все, що жене
назустрiч.
Макс ошелешено напiвлежить i дивиться в нахилене над ним лице Труди.
Воно труситься вiд гону авто, киває кучерями, хилитається то сюди, то туди
й хапливо, гарячкове сипле на нього такими словами, вiд яких ошелешенiсть
iще дужче налягає на тiло Цiлий вулкан подiй за кiлька годин.
- А тепер ми мусимо попередити всi салони, всiх вiйськових, яких
зустрiнемо. А Мертенс, Максе, Мертенс! Вiн - герой! Максе, а Елiза?! Я
нiчого не розумiю Абсолютно нiчого! Максе, як це могло?! Якби ти бачив її!
А Рудi, Рудi?! Максе! Ти що-небудь розумiєш?!
Макс раптом бурно скидається, хапає голову Труди, переломлює назад i
надушує довгим поцiлунком - вiн розумiє.
Труда вигинається, вiдштовхується руками, крутить головою й нарештi
затихає I як затихає, Макс випускає її й вiдкидається назад. А авто жене,
цмокає, вищить шинами; вiтер, як кiнським волосом, тягне по лицi; гривасто
витяглось пасмо волосся з голови Елiзи.
- Максе, ви збожеволiли?!
- Може, i збожеволiв. I що тут дивного було б?
- Максе, але що буде? Що буде?
- Чорт його знає!
- Ти думаєш, вони вiзьмуть палац? Я не вiрю. Вони всi такi розхристанi,
ошелешенi I в тi пiдземнi ходи я не вiрю. Максе, треба закопуватися
глибоко в землю, пiд льохи навiть. Тодi свiтло й газ не дiстануть Китаєць
казав. Але куди ж ми заїхали?! Елiзо, Елiзо! Праворуч! Назад!
Елiза злякано зупиняє машину и озирається до Труди.
- Назад! Ми проїхали.
Авто завертає назад, шарпається i знову летить. Елiза ж знову
напiвпримружує очi вiд вiтру й од того, що його пальцi обережно
просуваються мiж її тiлом i обiймають руку нижче лiктя. Так можна тепер
мчатися всю нiч - i хай буде, що буде.
- Елiзо, налiво! Налiво, Елiзо!
- Ах, налiво? Зараз, зараз!
Пальцi сполохано зсуваються з руки, i стає видно порожню вулицю,
самотнi лiхтарi, поснулi вiкна будинкiв.
- Стоп! Тут!
Макс i Труда iзстрибують i бiжать у дiм. Увесь перший поверх його
жовтою щербиною горить на темнiм безживнiм фасадi.
Тодi пальцi хапливо просуваються мiж тiлом, обнiмають руку, i рука
нiжно притискує їх разом iз собою до тiла. I тепер так можна сидiти всю
нiч - i хай буде, що буде.
Але Макс i Труда вже бiжать (що вони там - одну секунду були?) i знову
пальцi зсуваються.
I знову скажено летить авто пустельними вулицями, зупиняється Макс i
Труда вистрибують iз нього, зникають, вертаються. Вони щось говорять,
говорить в i н, говорить i вона, але все, все, що вони всi говорять, таке
нереальне, маленьке, блiде Реальне, велике тiльки те, що говорять пальцi,
та те, що там десь говориться в небi над палацом Мертенса чи пiд ним у
землi Що там? Що за свiтлянi пасма блискавками пролiтають он там у
промiжжi домiв на темному нiчному обрiї?
- Панове! Їдьмо до палацу Мертенса! Я не можу бiльше!
- Їдьмо, їдьмо!
Пальцi сильно здушують руку - їдьмо!
А пасма свiтла, що ближче до палацу, стають щораз частiшi Вони прожогом
летять, як метеори в темно-сiрiй височинi, зникають за будинками,
вистрибують, стрiмголов падають униз.
- Панове, там уже бiй! Там бiй! Елiзо, ради бога, швидше!
Але авто вже й так гойдається, як колиска, вiд швидкостi, i вiтер рiже
очi осокою.
Вже виразнiшi й виразнiшi свiтлянi стьожки. Як велетенський серпантин,
вони в'ються в густiй тьмi, гоняться одна за одною, сплiтаються.
Авто вилiтає на Алею Вiдродження. Зараз палац.
Раптом десь далеко розлягається велетенський вибух. Авто здригається
пiд рукою Елiзи, робить хисткий вимах убiк i, вирiвнявшись, притишує ходу.
Все небо над парком, над Алеею-Вiдродження свiтиться вiд
рiзнокольорових стьожок. I ззаду ближчих видно темнi овальнi тiла
повiтряних страховищ. Бiльшiсть рухається дуже помалу, поводячи
велетенськими свiтляними вусами. Другi вище над ними швидко нишпорять,
освiтлюючи одне одного. I тодi видно на мить блискучi металiчнi й склянi
заброньованi тiла їхнi з розчепiреними крилами.
Елiза пiдводить авто пiд кошлату покрiвлю каштана й зупиняє,- далi
їхати небезпечно Згори їх не видно, а звiдси видно все.
А крiм того, тут так темно, що можна притулити його руку до свого тiла,
включити, як ток, його тепло в своє й з пiд затишку близькостi слiдкувати
за тим, що вирiшує там на небi долю тепла - щастя всiх.
Дивний, незрозумiлий рух. Був вiн чи не був? Поразка чи перемога? Нi,
перемога iнакше виглядала б, iнакше вiдчувало б небо її.
Знову вибух здалеку. Другий. Третiй. I щоразу велетенськi вiяла сяйва
злiтають угору.
- Що це?! Що воно?!
- Тш! Тихше треба балакать! Очевидно, вибухи газу.
- Дивiться, дивiться, тут якийсь надзвичайний рух Стьожки раптом, як
iскри з паровоза вночi, прожогливою, шугливою зграєю всi кидаються в один
бiк Чого?! А звiдти, з боку вибухiв i сяйв, летить якась сяюча смуга, як
розпалена штаба залiза Може, сонцеїстський полк? Умить, як ударена молотом
розпалена штаба, розлiтається вогневими бризками в обидва боки I вмить
усi, одна за одною гаснуть Що сталось?! Розбито полк? Упав? Але в ту саму
мить гасне й палацова зграя стьожок. Тiльки велетенськi страховища так
само сторожко й помалу соваються над палацом, водячи свiтляними вусами.
Значить, тi погасили вогню. I тепер там, у тьмi, високо над землею, тихо
крадуться, нишпорять, пiдповзають однi пiд одних.
Труда не може сидiти спокiйно. Вона з усiєї сили тисне Максову руку,
шепоче, тягнеться всiм тiлом туди, в небо.
Вмить пiд страховищами внизу (очевидно, в палацi) розлягається чудний
гомiн, потiм щось страшно вибухає раз за разом, блимаючи в небо таким
свiтлом, що всi чотири обличчя за кожним разом вистрибують iз тьми. I
виразно видно поширенi, неприродно блискучi очi.
Серед страховищ їздiймається непокiйний рух, миготiння рiзнокольорових
вогнiв, звуки труб. Вони прожогом летять одне до одного Але тут же, як
налетiлий на яму кiнь, одстрибують убiк, летять угору й гаснуть. Що таке?!
- Дивiться, дивiться синiй промiнь, синiй промiнь! Знизу, з палацу, в
небо вузьким вiялом увiткнулося пасмо синього свiтла Воно помалу, поволi
рухається то в той бiк, то в другий I це легеньке повiвання синього вiяла
змiтає з неба, як пушинки, велетенськi страховища. Але в той самий мент у
чорнявi неба, там, де зникли страховища, бризкають невеличкi iскри.
Бризкають, гаснуть, а через якийсь мент унизу пiд ними громом розкочуються
вибухи.
- Вони вiдстрiлюються! Палац узято! Палац узято!
Синiй вiник жвавiше лiтає по небу, кружляє, перелiтає вiд Iскри до
iскри, гасає, мете. Часом його синю смугу перерiзує стрiмголов летюче,
темне, з блиском i крилами тiло, падаючи вниз,збитий левiафан.
У повiтрi чути якийсь гостросолоний дух. У носi крутить, щипає за очi,
виступає слина.
Доктор Рудольф раптом сильно тисне Елiзу за руку й швидко повертається
до Труди й Макса.
- Панове! Газ! Швидше звiдси!
Елiза хапливо нахиляється до стерна, клацає, авто здригається, пнеться
задом, м'яко повертає носом i, ставши як слiд на дорогу, прожогом жене до
мiста.
А вибухи позаду вже переходять у безперестанний дрiботливий гуркiт.
Вiяло гасає по небу. З бокiв з'являються счьожки, зникають, iскряться.
На вулицях повно народу. Розбурханим, розтривоженим комашником бiгають,
перебiгають iз мiсця на мiсце. Летiти вже вулицею не можна Комашня
щохвилини зупиняє авто, видряпується на нього, засипає питаннями, жахно
скрикує, обсипаеться, летить рятувати свої комашинi подушечки. А замiсть
обсипаних насипаються iншi.
Небо вже починає сiрiти. Контури будинкiв виступають угорi виразнiше,
вогнi вулиць стають блiдiшi.
Там же стає все тихше й тихше й нарештi зовсiм затихає. I немає вже
свiтляних блискавок, стьожок i вiяла. Кiнець.
Але який?! Перемога чи..
Вмить iз того боку вiд палацу вилiтає широке пасмо свiтла. Воно помалу
спокiйно сунеться небом низько над землею, як колосальний гребiнь. Зубцi
його часом черкають об шпилi й башти будинкiв, i тодi вони загораються на
мент свiтлом i гаснуть.
- Летять палити Берлiн!! А а-а1!
Кишуща маса комашнi ураганом панiки розмiтається з вулицi на тротуари,
впихається виючими грудками в дверi, у вiкна, в найменшi щiлини. Рудольф,
Макс, Труда кричать, заспокоюють, але їхнiй крик губиться серед зойку й
лементу, як писк комарiв серед шуму прорваної загати.
А страшний гребiнь щораз ближче та ближче. Вже блимає вiдблиск його
вогню на шибках вiкон, уже жовтiють стiни будинкiв угорi. От уже майже над
головами, вже один бiк вулицi освiтлений, як од пожежi, другий - у косих
тiнях.
Але що то?! На свiтляних велетенських зубцях гребеня величезнi рамцi, а
в тих рамцях якiсь чорнi лiтери. Так, дiйсно, лiтери! Нiмецькi! Читайте,
читайте!
"Сонцеїсти! Вiтаємо з перемогою! Вороги Сонячної машини в Нiмеччинi
знищенi. Армiя з нами й вами! У французькiй експедицiйнiй армiї повстання.
Перемога Сонячної машини на всiй планетi. Слава Сонячнiй машинi!
Каесем Експедицiйної Армiї Союзу Схiдних Держав у Нiмеччинi"
Благовiсний, палаючий щастям, мовчки гримлячий гребiнь просувається
далi. Тiнi пересуваються, загораються новi шибки, гаснуть, жовтiють стiни,
рухаються, сiрiють.
А мiж стiнами, топчучи рухливi тiнi вiд гребеня, задравши голови в
жарiюче небо ранку, реве, лопотить, сяє очима висипана знову iз щiлин
комашня.
- Слава!! Слава!! Слава Каесемовi! Ура! О-о! А-а!
Юрба кишить, кипить, галасує захватом.
Труда задихається вiд щастя. Воно таке велике, що вона не може
рухатись, не може навiть за руку взяти Макса, не може крикнути.
Елiза, обома руками обнявши руку Рудольфа, ще дивиться вгору, i пальцi
її судорожно, з гострим болем уп'ялися в тiло Рудольфа. А доктор Рудол
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.