Раб краси скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Винниченко, Володимер .: Раб краси


Винниченко, Володимер

Скачать книгу Раб краси.txt размер 31.9 KB
Читать книгу Раб краси.txt онлайн
Фрагмент из начала книги


Володимир Вiнниченко. Раб краси


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Ї, ї - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



Дядько Софрон i Василь лежали вже другий тиждень на сьому невеличкому
подвiр'ї за станцiєю, день i нiч сплячи пiд кучерявими берестками. Iнодi
тут з'являлись наймачi, прикажчики з економiй або мужики. Тодi дядько
Софрон i Василь разом з iншими, такими ж, як i вони, стомленими нудьгою й
голодом людьми, жадними i злими, обступали наймачiв i силкувались попасти
наперед. I хоч дядько Софрон та Василь за цiну не стояли, але все не
попадали до щасливцiв найнятих, бо дядько Софрон був невеличкий на зрiст,
жовтий i зморщений, як зiв'яла вилежана груша, а Василь парубок був
несмiливий, дуже блiдий на виду, соромливий i якийсь чудний. I вони щоразу
помалу сходили до своїх клункiв i сiдали бiля їх. Дядько Софрон виймав
люльку, з злорадною посмiшкою набивав її й, поглядаючи спiдлоба на таких,
як i сам, говорив:
- Ага!.. Ну да, ну да... Найнялись... Якраз наймешся тут. Аякже! Думав,
зараз тобi й поклоняться, пожалуйте, мовляв, до нас, здєлайте милость,
робiть у нас? Ого! Ще попосидимо тут. По-по-си-димо! Я вже знаю... Хм!
I дядько Софрон кивав головою, посмiхався й пiдморгував з таким
виглядом, нiби вiн заранi вже знав, що так воно буде, а життя тiльки
пiдтверджує те, що вiн взнав. I в цьому пiдморгуваннi, в посмiшцi було
навiть щось завзяте, злорадне, торжествуюче. Здавалось, дядько Софрон
колись добре й рiшуче розмiркувався собi, раз на все плюнув й одiйшов
набiк од свого життя. Мовляв, iди, як хочеш, бо нiчого вже путнього вiд
тебе не дiждешся. I тепер, коли це життя котилось по багнюцi, незграбно й
безглуздо стрибаючи то в один, то в другий бiк, зустрiчаючи на кожному
кроцi всякi сподiванi й несподiванi перешкоди, - вiн неначе аж радiв, що
таки по-його виходить.
- Ага! Заробiтки... Таврiя, - насмiшкувато спльовував вiн набiк. -
Ха!.. Знаємо ми їх... Буде нам Таврiя! Ось як протавруємо от тут послiднi
сорочки, так узнаємо. А протавруємо! Ого! Ще й як протавруємо. Я вже
знаю...
Йому нiхто не одповiдав. Iншi робiтники були зайнятi своїми думками й
розмовами, а Василь лежав, спершись лiктем на клунок, i, повернувши своє
блiде, худе лице з чорним волоссям i чорними, напруженими, журливими очима
в той бiк, де серед землякiв своїх лежала Катря, не слухав його. Мовчало
небо, високе, широке i наче зблiдле вiд спеки, яка, здавалось, сунула вiд
його все дужче та дужче на маленьке подвiр'я, устелене знесиленими людьми;
i навiть непосидливi горобцi затихли й поховались кудись у затiнок.



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.