Салдатики скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Винниченко, Володимер .: Салдатики


Винниченко, Володимер

Скачать книгу Салдатики.txt размер 20.6 KB
Читать книгу Салдатики.txt онлайн
Фрагмент из начала книги


Володимир Вiнниченко. "Салдатики"


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Ї, ї - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------


Малюнок iз селянських розрухiв



Ранок, сiрий, холодний, мартовський ранок. Хмари темним, густим димом
нависли над селом i незграбники величезними клубками низько повзуть кудись
далеко-далеко. Сiче пронизуватий, тонкий дощик i срiблястим порохом
покриває i хати, i землю, i жовто-зелену травичку, що з'явилася з-пiд
снiгу.
В кiнцi вигону села, на самiй дорозi, стоїть велика валка селян i
чогось чекає. Худi, блiдi лиця їх похмурi i болiсно-сердитi, очi дивляться
кудись у поле за невеличкий лiсок, де ховається шлях iз села. А з села то
поодинцi, то купками все пiдходять люди - чоловiки, дiти, баби, навiть
старi дiди. Пiдходячи, дивляться на лiсок i похмуро питають:
- Нема ще?
- Нема. Щоб їх i довiку не було!
Стоять бiльше мовчки, перекидаючись короткими словами, та iнодi тихо
плаче яка баба. Але її зараз же зупиняють, суворо заспокоюючи:
- Каже ж тобi дядько Явтух, що нiчого не буде... Годi!..
- Не буде... А як стрiлятимуть? Он як у Кавунiвцi...
- Ет!.. Мовчи краще!.. I без твого плачу тут... гiрко... Стрiлятимуть,
то й стрiлятимуть... Однак з голоду здохла б...
- Дiтки ж у мене...
- I дiтки повитягувались би...
У валцi тихо розступаються, i до баби пiдходить невеличкий, сухенький
чоловiк у рудiй, рiдкiй свитi.
- Плаче? Боїться? - повертається вiн до всiх, ледве-ледве усмiхаючись
доброю, ясною усмiшкою.
- Стрiлятимуть, каже... - одповiдає хтось похмуро й твердо.
- Хм... - не кидаючи усмiшки, дивиться чоловiк на бабу твердим, ясним
поглядом.
- У Кавунiвцi трьох убили, - знов схлипує баба, дивлячись кудись убiк
червоними, заплаканими очима, i видно, як чистi сльози котяться по
глибоких зморшках худого, негарного лиця i падають на подрану свиту.
- Не бiйся, Ярино, не стрiлятимуть, - тихо i не усмiхаючись уже
говорить Явтух, i щось таке тверде, ненарушиме нiби свiтиться на його
маленькому гостренькому лицi, що не тiльки бабi, а й усiм стає якось легше
i здається, що й справдi не стрiлятимуть.
Балачки стихають, потiм знов десь виривається гiркий, неупинний плач,
повний муки i страху перед тим, кого тут чекають, як мають стрiляти. I
знов Явтух iде туди, знов чується його твердо-спокiйний голос, i знов на
якийсь час стихають i плачi, i балачки, - тiльки чути, як десь на селi виє
голодний собака, мов прорiкаючи щось страшне, холодне, тяжке.
Але нi плачi, нi цей понурий, мокрий ранок не можуть зiгнати з
Явтухового лиця того спокою й твердої вiри, що свi



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.