Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус! Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Ї, ї - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------
Лежить Гуляй-Поле в кровi i в сльозах, Потоптане, смертю розоране, В бомбових кратерах i черепах, В гiльзах,
Смердить i душить фосфором i тротилом, Паленим м'ясом i динамiтом... I вже не збагнеш тут, де ж було тiло?! Де були очi?! Де ж тут могили?! Де матерi, а де дiти!?
В смерчах землi, в гекатомбах руїн, В чорних роздзяплених кратерах Вiд дiтей, вiд дрiбних, тiльки пил один... I не плаче мати, i не тужить дзвiн, I нiхто вже їх не збиратиме.
Не пригорне їх вiтер - лиш сажа сама. Брат брата не знайде, i сестер нема. I дiтям уже матерiв не знайти. I навiть не знати, де ж ставить хрести? - Пiроксилiновий сморiд i пил. Мiльйони мерцiв обiйшлись без могил. Розметанi костi згниють без хреста...
Гей, ти ж, Земля моя золота!
Перед ким, перед чим завинила єси? I яких не кормила ще крукiв!? Та i хто не знущався з твоєї краси?! I яких бракувало ще Юдиних сил, Щоб i костi дiдiвськi пiднесли з могил Й перемiшали
З костями онукiв?!
Мовчить Гуляй-Поле, мовчить Гуляй-Поле, Спалене хтивiстю й зрадою Юдиною, I лежать його дiти - лежать соколи... I нiхто не скаже нiколи-нiколи, Що й вони, що й вони ж були люди.
Гей, i були люди - гордi орли! Тiльки ж простi й не лукавi були.
О ви, що цей келих страшний пiднесли, Чи самi ж ви його пили?!
Не тужить дiвчина, не плаче сестра, I рук не ламає матуся стара, - Одплакали доста - не чути нiде. Нi вiтер не вiє, нi крук не паде. I пташка тужлива тiкає також...
Гей, ти. Земле моя! За що ж!?
За те, що Ти дика була i плiдна, Ясна, як червона калина, За те, що Ти сонцю близька i рiдна I мила, як тая дiвчина! За те, що Ти в злиднях росла, а цвiла! Що Волi вiтчизною завжди була. Грiмлива, спiвливая Земле моя! -
Хто ж розсудить!? Який судiя!?
Мовчить Гуляй-Поле, жаске i руде. А стрiлка помалу iде та й iде...
Хай iде. Хай стiкає жалоби мить. Хай жахтить ця земля й мовчить. Нехай неминучiсть присуд веде.' Хай стрiлка до риски йде, -
Аж поки не стане на гранi отiй, Що стоїть Страшний Суд на нiй, Аж поки не крикне хтось в мряцi страшнiй Жаске й невблаганне - "СТIЙ!!!"
Схитнулись тумани, як фата-моргана. Хтось уже кличе. Десь уже манить... Вже вiтер жалобу вiдбув, i встає, I хмару несе, як знамено своє.
Вже вiтер шумитиь i полин гуде... ...Хтось там понурний, мов тiнь, iде, - Ступає задумливий i мовчазний В кереї своїй бойовiй.
I кiнь десь, засiдланий, кований вже, Пряде одним вухом i тоскно iрже, I оком кривавим у нiч позира... То не тiнь - то страшна мара.
Встає вiд розритих могил i руїн, Iде Гуляй-Поле - проходить один. Iде мовчазний i блiдий, мов туман, - Грiзний,
страшний отаман.
Iде отаман по руїнах, мов тiнь. Ступа на уламках усiх поколiнь. Над кратером чорним понуро стає. Рукою затримує серце своє. Торкає ногою три черепи вiн - I чорний,
i жовтий,
i бiлий один: ...Прапрадiд був, Прадiд...
I син...
Було Гуляй-Поле, було Гуляй-Поле! - Як буряне море, кипiло й гуло. Були в нього дiти, гей, були соколи! I не було сили такої нiколи, Щоб скорило, щоб їх знесло.
Три черепи повнi сирої землi...
Секунди бiжать у їдучiй iмлi - Стрiлка iде до своєї мети... Та нiщо не виповнює пустоти.
Марево блiдне, хистке, як омана, - Фата-моргана, фата-моргана.
Вiтер шумить. I полин гуде. I кiнь iрже... Та нiхто не йде! Не чує нiхто i не бачить його, Мов немає роду того!
Мов немає вже гордих, лиш ницi й покiрнi, - Нiкчемнi пророки, i брехуни, Дрiбненькi полiтики й говоруни, I паралiтики... - лише вони - Проданi, зрадженi i невiрнi.
Меч не тримається в їхнiй руцi, I переляк на лицi.
О, де Ти, Мужнiй, Простий i Великий - Благословенний на меч i бої!?!. Вибухають воплем, вибухають криком, - Ждуть Тебе сироти твої, й калiки, Й невiдомщенi малята твої!
Удар громами. Смерчем прийди. I поведи!
I поведи...
О, де Ти, Грiзний, Страшний, Непоборний!? Як Бог, Вогнеликий! Як земля, Чорний! Меч Правосуддя! Кара Господня! - Де ж Ти -
Меснику всенародний!?!
Безжалiсний, i невблаганний, I безрозсудний, i предковiчний. Iз всiх жорстоких єдино правий! Страшний,
Апокалiптичний!
Неповинная кров - клятьба Твоя. Ти - єдиний з усiх Судiя.
Тiнь Твоя ходить. Вiтер гуде...
Iде по кiстках вiн. Iде...
Iде!!!
(Стрiлка доходить своєї межi). - Ходою тяжкою iде, мов чужий,
Вдивляється мовчки до серця свого, - Дивиться вглиб - i не бачить його, - В муках, в вогнi обернулось в такий Камiнь
Обсмалений i тяжкий.
Вiн виходить на дике бескиддя руїн. Мов чорний орел, позирає один. Вiтер керею йому роздима... - Нема!.. Ще орлят нема...
Ще лежать мiж розритих дiдiвських могил. Ще ковтають глину, сльози i пил. Ще їх не окрилив вiдчай i гнiв Для страшносудних боїв.
Келих не повен. Ще крапля паде. Ще стрiлка До риски своєї iде...
Вiн пестить ефес i жде:
...Вам мало на свiтi сирiт i калiк?!? Гряде ж
М I Й !
Р I К !!
I свисне Вiн так, що туман впаде. Застогне земля i загуде. Задвигтить Гуляй-Поле небачено ще. I - лявiна потече, - Невблаганна. Безодвiчна. Страшна. Апокалiптична.
I приб'ють вони серце, мов стяг, на стовпi... I встануть калiки... I встануть слiпi... I кинуться юнi... Мужнi... Старi... I сестри згвалтованi, i матерi...
I дитя подаватиме крiс i набiй В цей святий, страшносудний бiй...
Прокотиться смерч. Й не поможе нi "Боже мiй!", I не врятує "Пробi" повалених ниць... Гей, вiдмiряно ж буде та й мiрою гожою! Загатяться кратери кiстками ворожими, Черепами грабiжникiв i дiтовбивць.
Над головами гвалтiвникiв i паскуд Довготерпеливi довершать Суд. I розвiють пил. I розвiють прах. I ляжуть самi на чужих кiстках. I вiтер над ними, як щит, приб'є - Як Меч Правосуддя - iм'я Твоє.
Лежатимуть так, щоб колись розцвiсти. Лежатимуть всi. I над всiми - Ти I серце Твоє. I не вiзьме їх тлiнь - Офiруваних
В iм'я поколiнь.
Пливтимуть свiти мимо серця Твого. Цвiстиме чебрець. I не буде того, Хто б Тебе осудив за дiла Твої, - Такого
Нема судiї!
А якщо десь є - убий i його! Щоб знав мiру горя Твого.
Пливтимуть свiти мимо серця Твого. Густиме над маками соняшний гонг. I густиме в вiках Твоє iм'я - Єдиний, найбiльший з усiх Судiя!
Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:) Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.
Детективы