Гуляй-поле скачать книги бесплатно

Оцените этот текст:Не читал10987654321
СодержаниеFine HTMLPrinted versiontxt(Word,КПК)Lib.ru html

Iван Багряний.  Гуляй-поле


 ------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 Ї, ї  - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------



   Лежить Гуляй-Поле в кровi i в сльозах,
   Потоптане, смертю розоране,
   В бомбових кратерах i черепах,
   В гiльзах,

   В ожугах,

   В м'язах,

   В трiсках...

   I навiть не крячуть ворони -

   Жахаються круки, минають здаля, -
   Шкiриться жаско, смердить земля.

   Смердить i душить фосфором i тротилом,
   Паленим м'ясом i динамiтом...
   I вже не збагнеш тут, де ж було тiло?!
   Де були очi?! Де ж тут могили?!
   Де матерi, а де дiти!?

   В смерчах землi, в гекатомбах руїн,
   В чорних роздзяплених кратерах
   Вiд дiтей, вiд дрiбних, тiльки пил один...
   I не плаче мати, i не тужить дзвiн,
   I нiхто вже їх не збиратиме.

   Не пригорне їх вiтер - лиш сажа сама.
   Брат брата не знайде, i сестер нема.
   I дiтям уже матерiв не знайти.
   I навiть не знати, де ж ставить хрести? -
   Пiроксилiновий сморiд i пил.
   Мiльйони мерцiв обiйшлись без могил.
   Розметанi костi згниють без хреста...

   Гей, ти ж, Земля моя золота!

   Перед ким, перед чим завинила єси?
   I яких не кормила ще крукiв!?
   Та i хто не знущався з твоєї краси?!
   I яких бракувало ще Юдиних сил,
   Щоб i костi дiдiвськi пiднесли з могил
   Й перемiшали

   З костями онукiв?!

   Мовчить Гуляй-Поле, мовчить Гуляй-Поле,
   Спалене хтивiстю й зрадою Юдиною,
   I лежать його дiти - лежать соколи...
   I нiхто не скаже нiколи-нiколи,
   Що й вони, що й вони ж були люди.

   Гей, i були люди - гордi орли!
   Тiльки ж простi й не лукавi були.

   О ви, що цей келих страшний пiднесли,
   Чи самi ж ви його пили?!

   Не тужить дiвчина, не плаче сестра,
   I рук не