Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус! Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Ї, ї - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------
Про нашого дiда казали, що вiн умiє злодiям одводити очi. Нiби й справдi вiн щось таке мав. Їдемо оце до схiд сонця в поле. У полi скрiзь лежить iще клубкам густий туман. Покаже вiн батогом у поле й гукає: - А глянь, глянь, скiльки ото сивих кабанiв понаганяв вiн у поле. (А хто саме понаганяв, про те не каже). Глянеш туди, очам своїм вiри не доймаєш - той туман уже не туман: все поле, скiльки його очамн зведеш, забито чередами сивих кабанiв. I вже поки не розiйдеться вiн, все буде маритися, що то сунуть кудись, не потовпляться сивi кабани. Або так: спиниться серед двору, довго-довго дивиться на небо. А далi: - Бiжи сюди, я тобi загадку загадаю. Прибiжиш. - Яку? - А ось яку: бiжать конi воронi, на них узди порванi. Одгадую i так i сяк - не виходить. - Нi,- каже,- так ти не вгадаєш, глянь краще вгору. Глянеш. - Ну, що ти побачив там? - Хмари, а бiльш нiчого. - Подивись краще, може, то й не хмари. Тiльки вiн скаже так, зразу нiби очi тобi розплющаться: вже немає хмар - то табуни сполоханих, розпу-жаних диких коней скiльки духу мчаться понад хатами, понад садами, понад церквою, хвости та гриви на вiтрi порозпускавши. Летять кудись, летять, i краю їм немає. Дiд же скаже та й пiде собi, а ти як станеш, то й стоїш мов укопаний, та й дивишся, i про все на свiтi забудеш - нiби справдi заворожений. Було ще яхось улiтку увечерi. Посеред двору на колодках сидiли всi нашi: тато й мама, старша наша сестра i дехто з сусiдiв. Гомонiв мiж ними й дiд: розповiдав, здається, байку про нiмця-астронома, що зайшов ночувати в село до чоловiка. А я кругом двору, нiби той об'їждчик, хвицаючись i тоненько iржучи, ганяю безперестану на хворостинi. А бiльшi дiти, як галич, збили ярмарок коло ями, що ро-машами та кропивою позаростала: в дворi у нас почали копати глинище. Стрибають через яму i в яму, один одного пхають, сиплються землею, як борошно м'якою, галасують, геть-геть луна ходить. У дворi стоїть такий ярмарок, що за малими великi одне одного не чують. - Та вгамуйтесь! Не кричiть! Не казiться!-тiльки й чути раз по раз з колодок. - Та й чого це вони дурiють так сьогоднi? Далi до дiда: - Хоч би ви, дiду, поробили їм що-небудь, щоб вони хоч на часину примовкли. - Я їм пороблю! Я їх зараз усiх в поросят поперекидаю,- жартує дiд. А нам ще веселiше од того. На подвiр'ї було темно, а далi почало чогось виднiти. Тi, що на колодках сидiли, чогось
Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:) Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.
Детективы