Золота діжка скачать книги бесплатно

Большой архив книг в txt формате. Детективы, фантастика, фэнтези, классика, проза, поэзия - электронные книги на любой возраст и вкус!
Книга в электронном виде почти всегда лучше чем бумажная( можно записать на кпк\телефон и читать везде, Вам не надо бегать и искать редкие книги, вам не надо платить за книгу, вдруг она Вам не понравится?..), у Вас есть возможность скачать книгу бесплатно, и если она вам очень понравиться - купить бумажную версию.
   Контакты
Поиск Авторов  
   
Библиотека книг
Онлайн библиотека


Электронная библиотека .: Укр-лит .: Васильченко, Степан .: Золота діжка


Васильченко, Степан

Скачать книгу Золота діжка.txt размер 5.2 KB
Читать книгу Золота діжка.txt онлайн
Фрагмент из начала книги


Степан Васильченко. Золота дiжа


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Ї, ї - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



Про нашого дiда казали, що вiн умiє злодiям одводити очi. Нiби й
справдi вiн щось таке мав.
Їдемо оце до схiд сонця в поле. У полi скрiзь лежить iще клубкам густий
туман. Покаже вiн батогом у поле й гукає:
- А глянь, глянь, скiльки ото сивих кабанiв понаганяв вiн у поле. (А
хто саме понаганяв, про те не каже).
Глянеш туди, очам своїм вiри не доймаєш - той туман уже не туман: все
поле, скiльки його очамн зведеш, забито чередами сивих кабанiв. I вже поки
не розiйдеться вiн, все буде маритися, що то сунуть кудись, не
потовпляться сивi кабани.
Або так: спиниться серед двору, довго-довго дивиться на небо.
А далi:
- Бiжи сюди, я тобi загадку загадаю.
Прибiжиш.
- Яку?
- А ось яку: бiжать конi воронi, на них узди порванi.
Одгадую i так i сяк - не виходить.
- Нi,- каже,- так ти не вгадаєш, глянь краще вгору.
Глянеш.
- Ну, що ти побачив там?
- Хмари, а бiльш нiчого.
- Подивись краще, може, то й не хмари.
Тiльки вiн скаже так, зразу нiби очi тобi розплющаться: вже немає хмар
- то табуни сполоханих, розпу-жаних диких коней скiльки духу мчаться понад
хатами, понад садами, понад церквою, хвости та гриви на вiтрi
порозпускавши. Летять кудись, летять, i краю їм немає.
Дiд же скаже та й пiде собi, а ти як станеш, то й стоїш мов укопаний,
та й дивишся, i про все на свiтi забудеш - нiби справдi заворожений.
Було ще яхось улiтку увечерi. Посеред двору на колодках сидiли всi
нашi: тато й мама, старша наша сестра i дехто з сусiдiв. Гомонiв мiж ними
й дiд: розповiдав, здається, байку про нiмця-астронома, що зайшов ночувати
в село до чоловiка.
А я кругом двору, нiби той об'їждчик, хвицаючись i тоненько iржучи,
ганяю безперестану на хворостинi. А бiльшi дiти, як галич, збили ярмарок
коло ями, що ро-машами та кропивою позаростала: в дворi у нас почали
копати глинище. Стрибають через яму i в яму, один одного пхають, сиплються
землею, як борошно м'якою, галасують, геть-геть луна ходить. У дворi
стоїть такий ярмарок, що за малими великi одне одного не чують.
- Та вгамуйтесь! Не кричiть! Не казiться!-тiльки й чути раз по раз з
колодок.
- Та й чого це вони дурiють так сьогоднi?
Далi до дiда:
- Хоч би ви, дiду, поробили їм що-небудь, щоб вони хоч на часину
примовкли.
- Я їм пороблю! Я їх зараз усiх в поросят поперекидаю,- жартує дiд.
А нам ще веселiше од того.
На подвiр'ї було темно, а далi почало чогось виднiти. Тi, що на
колодках сидiли, чогось



Бесплатно скачать книги в txt Вы можете тут,с нашей электронной библиотеки:)
Все материалы предоставлены исключительно для ознакомительных целей и защищены авторским правом. Если вы являетесь автором книги и против ее размещение на данном сайте, обратитесь к администратору.